Ефективність базисної терапії бронхіальної астми залежно від генотипу за BCL1 поліморфізмом гена глюкокортикоїдного рецептора

Abstract

Метою дослідження була оцінка ефективності базисної терапії бронхіальної астми (БА) залежно від генотипу за Bcl1 поліморфізмом гена глюкокортикоїдного рецептора (ГР). Матеріали та методи дослідження. Обстежено 188 пацієнтів із БА та 95 практично здорових осіб. Ефективність лікування оцінювали за ACQ та об'ємом форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФВ1) через 4 та 16 тижнів лікування. Bcl1 поліморфізм гена ГР визначали за методом Fleury I. еt al. Статистичну обробку результатів здійснювали за програмою SPSS-17. Результати дослідження. Встановлено, що у 8,5% хворих на БА був повний контроль, у 68,6% – частковий, а у 22,9% – відсутній. Аналіз залежно від генотипу за Bcl1 поліморфізмом гена ГР: С/С генотип був асоційований із контрольованою, а G/G генотип – із неконтрольованою БА. Рівні контролю та ОФВ1 вірогідно зростали через 4 тижні у всіх хворих. На подальшому етапі відібрано 92 пацієнти із частковим контролем – І група; 23 із відсутнім контролем – ІІ група. Контроль у І групі через 12 тижнів лікування зростав і у хворих із C/G генотипом був вірогідно вищим порівняно із G/G генотипом. ОФВ1 був нижчим у хворих із G/G генотипом порівняно із С/С та C/G генотипами (р=0,001). У ІІ групі лікування сприяло підвищенню контролю, проте у пацієнтів із G/G генотипом він був вірогідно нижчим порівняно із хворими із С/С генотипом, що підтверджувалось і вищим показником ОФВ1. Висновок. G/G генотипом асоційований із неконтрольованим перебігом БА та нижчою відповіддю на інгаляційні ГКС.

Целью исследования была оценка эффективности базисной терапии бронхиальной астмы (БА) в зависимости от генотипа Вcl1 полиморфизма гена глюкокортикоидного рецептора (ГР). Материал и методы исследования. Обследовано 188 пациентов с БА и 95 практически здоровых лиц. Эффективность лечения оценивали по ACQ и объемом форсированного выдоха за 1-ю секунду (ОФВ1) через 4 и 16 недель лечения. Bcl1 полиморфизм гена ГР определяли методом Fleury I. еt al. Статистическую обработку результатов осуществляли по программе SPSS-17. Результаты исследования. Установлено, что у 8,5% больных БА был полный контроль, в 68,6% - частичный, а у 22,9% - отсутствовал. Анализ зависимости от генотипа Вcl1 полиморфизма гена ГР: С/С генотип был ассоциирован с контролируемой, а G/G генотип - с неконтролируемой БА. Уровни контроля и ОФВ1 достоверно увеличивались через 4 недели у всех больных. На дальнейшем этапе отобрано 92 пациентов с частичным контролем - І группа; 23 с отсутствующим контролем - II группа. Контроль в I группе через 12 недель лечения увеличивался и у больных с C/G генотипом был достоверно выше по сравнению с G/G генотипом. ОФВ1 был ниже у больных с G/G генотипом по сравнению с С/С и C/G генотипами (р = 0,001). Во второй группе лечение способствовало повышению контроля, однако у пациентов с G/G генотипом он был достоверно ниже по сравнению с больными с С/С генотипом, что подтверждалось и высоким показателем ОФВ1. Вывод. G/G генотипом ассоциированный с неконтролируемым течением БА и болем низким ответом на ингаляционные ГКС.

It is known that reduced responsiveness to asthma treatment in about half of patients is due to genetic peculiarities. Taking into account proved role of Bcl1 gene polymorphisms of glucocorticoid receptor (GR) in the occurrence of bronchial asthma (BA) and changes in response to glucocorticoids (GCS), the aim of our study was to evaluate effectiveness of bronchial asthma basic therapy, depending on genotype of BCL1 polymorphism of glucocorticoid receptor gene. Materials and methods. 188 patients with BA have been examined. The control group consisted of 95 apparently healthy adult individuals. Effectiveness of treatment was assessed with the help of ACQ questionnaire and forced expiratory volume in 1 second (FEV1) after 4 and 16 weeks of treatment. During 4 weeks of treatment all patients received low-dose inhaled glucocorticoids (IGCS) with prolonged β2-agonists, and the next 12 weeks, patients with partially controlled, uncontrolled - middle doses of IGCS. The determination of allelic polymorphism in the second exon of the GR gene, Bcl1 (C647G) - rs41423247, was performed by polymerase chain reaction (by Fleury I. еt al.) with modifications. Statistical analysis of the results was performed using SPSS-17 program. Results. BA control analysis excluding genetic factors have been demonstrated that 8.5% of patients had complete control, 68.6% - partially controlled, and in 22.9% - uncontrolled. Investigation of BA control depending on the genotype of Bcl1 polymorphism of the GR gene showed the presence of a statistically significant difference in the distribution of allelic variants of the gene by χ2 Pearson criterion (p = 0.001). C/C genotype was associated with controlled and G/G genotype - with uncontrolled BA. Analysis of BA control depending on the genotype of Bcl1 polymorphism of the GR gene showed that its level increased after 4 weeks of treatment (p <0.001) in patients with C/C, C/G and G/G genotypes and was accompanied with significant increase in FEV1. On the next stage patients without enough BA control have been selected: 92 partially controlled (group I) and 23 uncontrolled (group II), and dosage of IGCS have been increased. The level of control in the group I depending on the genotype of Bcl1 polymorphism of GR gene after 12 weeks increased in patients with C/G genotype and was significantly higher compared with patients with G/G genotype. FEV1 before and after basic treatment was lower in patients with G/G genotype compared to C/C and C/G genotypes (p = 0.001). Analysis of BA control and FEV1 in patients with uncontrolled course depending on the genotype of Bcl1 polymorphism of the GR gene showed that treatment with medium doses of IGCS has contributed to the control, but in patients with G/G genotype was significantly lower compared with the same in patients with C/C genotype . FEV1 at the end of treatment in the presence of C/C genotype was higher compared with the same in patients with C/G and G/G genotypes. Conclusions. Uncontrolled course of BA twice more common in the presence of G/G genotype compared to C/G genotype and tripled compared to the C/C genotype. Increasing doses of IGCS contributes to significant strengthening of clinical efficacy in the treatment of BA patients with C/C and C/G genotypes compared with G/G genotype. Thus, G/G genotype is associated with lower response to inhaled corticosteroids.