Irony and Means of its Realization in English Literary Discourse (Translation Aspect)

Abstract

The notion of "irony" exists in various historical-philosophical and linguistic contexts (from Socrates, Aristotle and to Postmodernism). Each era brought its nuances in its content, but in none of the categories of categories it could not claim a leading role. Therefore, the prospects for its development and study remain open. In modern linguistics, irony is considered as a style-building feature of the text, which can be implemented at different language levels, from one word, to a holistic text in a mandatory contextual environment. The great significance of the context for decoding irony is due to its intellectualism and, consequently, the growth of its weight in contemporary art, the expansion of the means and mechanisms for its implementation in artistic texts. In this context, the analysis of linguistic means of irony in the English artistic discourse becomes significant and relevant.

Поняття «іронія» існує в різних історико-філософських та лінгвістичних контекстах (починаючи від Сократа, Аристотеля і до Постмодернізму). Кожна епоха привносила свої нюанси в його зміст, але в жодній системі категорій воно не могло претендувати на провідну роль. Тому перспективи його розвитку та вивчення залишаються відкритими.У сучасній лінгвістиці іронія розглядається як стилетворча риса тексту, яка може бути реалізована на різних мовних рівнях, від одного слова, висловлювання до цілісного тексту в обов’язковому контекстуальному оточенні. Велике значення контексту для декодування іронії зумовлює її інтелектуалізм і, як наслідок, зростання її ваги у сучасному мистецтві, розширення засобів і механізмів її реалізації у художніх текстах. У цьому контексті значної ваги й актуальності набуває аналіз мовних засобів іронічності в англійському художньому дискурсі.

Понятие «ирония» существует в различных историко-философских и лингвистических контекстах (начиная от Сократа, Аристотеля и к Постмодернизмy). Каждая эпоха привносила свои нюансы в его содержание, но ни в одной системе категорий оно не могло претендовать на ведущую роль. Поэтому перспективы его развития и изучения остаются открытыми. В современной лингвистике ирония рассматривается как стилевая черта текста, которая может быть реализована на разных языковых уровнях, от одного слова, высказывания к целостному тексту в обязательном контекстуальном окружении. Большое значение контекста для декодирования иронии предопределяет ее интеллектуализм и, как следствие, рост ее значимости в современном искусстве, расширение средств и механизмов ее реализации в художественных текстах. В этом контексте значительную значимость и актуальность приобретает анализ языковых средств ироничности в английском художественном дискурсе.