Особливості вживання інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту у хворих на гострий інфаркт міокарда

Abstract

Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) є однією з основних причин інвалідизації і смерті населення, що визначає необхідність поглибленого дослідження патогенетичних особливостей розвитку і розроблення нових методів ефективного лікування цього захворювання. У країнах Європи і США щорічно реєструється до 1,5 мільйона осіб, що перенесли ІМ. За даними Американського національного обстеження, на ішемічну хворобу серця (ІХС) страждають більше 500 мільйонів людей. Для чоловіків віком до 35 років вона є основною причиною смерті, а у віці більше ніж 45 років – головною причиною смерті як для чоловіків, так і для жінок. Від ГІМ вмирають приблизно 35 % хворих, трохи більше половини з них до госпіталізації у стаціонар. Ще 15-20 % хворих, які перенесли ІМ, вмирають протягом першого року. В Росії тільки у 1996 році від ГІМ померли 55,9 тисяч людей, що складає 5 % усіх захворювань системи кровообігу та 2,7 % від загальної смертності населення. Серцева недостатність (СН) є причиною несприятливого кінця ІМ у 30-58,8 % випадків, а розвиток СН на фоні постінфарктного кардіосклерозу супроводжується високою летальністю (абсолютна – 26 % за 6 місяців і 36 % за 12 місяців. У зв’язку з цим проблеми розуміння особливостей патофізіології процесу та адекватної терапії ГІМ набувають все більшого значення, тому що раціональна тактика лікування дозволяє стабілізувати перебіг захворювання, зменшувати ризик розвитку ускладнень, поліпшувати прогноз захворювання. Потенційні антиатеросклеротичні й антиішемічні ефекти інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) обумовлюють інтерес до препаратів цієї групи, який зростає. Позитивну дію ІАПФ на віддалений прогноз у хворих на ІМ зв'язують, головним чином, з уповільненням процесів надлишкового патологічного постінфарктного ремоделювання серця, що є одним з основних на сьогодні відомих механізмів розвитку СН. Попередніми експериментальними та клінічними дослідженнями було встановлено, що всі препарати, які вводяться в гостру фазу ІМ, впливають на поширеність зони некрозу. Є ряд відомостей про участь ренін-ангіотензин-альдостеронової системи в процесах ремоделювання лівого шлуночка, таким чином використання ІАПФ деякою мірою є патогенетично обумовленою терапією при ГІМ. Багатьма проспективними дослідженнями показано покращання життєздатності при призначенні ІАПФ хворим з наявністю СН, яка обумовлена систолічною дисфункцією лівого шлуночка, це ж можна віднести і до клінічно маніфестуючої СН при ГІМ. У то й же час єдиної думки з приводу ефективності терапії ІАПФ хворих ГІМ не існує. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/10785

The article is devoted to the studying of application of inhibitors angiotensin-converting enzyme in the acute period of myocardial infarction,with the purpose of the prevention of the development of heart failure, on the basis of change of haemodynamics parameters. It was revealed, that application of the enalapril maleate and captopril since the first three day of an acute myocardial infarction, results in reduction of quantity of ischemic attacks, improvement of current acute period of myocardial infarction and systolic function of the left ventricular. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/10785