Анамнестичні та клініко-лабораторні фактори, асоційовані з ризиком формування рецидивного перебігу пієлонефриту

Abstract

Головною метою нашої роботи було визначення анамнестичних та клініко-лабораторних факторів розвитку рецидивного перебігу пієлонефриту. Проаналізовано анамнез, ускладнювальні фактори, клініко-лабораторні показники, супутню гінекологічну патологію та кількість ниркових «шрамів» у 175 жінок із хронічним пієлонефритом. Залежно від кількості рецидивів пацієнток було розподілено на 2 групи: І – основну групу (n = 98) становили обстежені з рецидивним перебігом пієлонефриту (≥ 3 рецидивів упродовж року), ІІ – (n = 77) жінки із спорадичним перебігом захворювання (до 2 разів на рік). Із частотою рецидивів пієлонефриту достовірно асоціюються наявність ускладнювальних факторів (постменопаузальний вік, мікролітіаз, нефроптоз і т.п.) (R = 0,18; p = 0,02), статева активність жінки (χ2 = 5,05; р = 0,03), інфекція сечової системи у матері (χ2 = 24,9; р < 0,001) та запальні захворювання геніталій (R = 0,16; p = 0,04). Ризик формування рецидивного пієлонефриту підвищують удвічі статева активність жінки та ускладнювальні фактори, інфекція сечової системи у матері та супутні запальні захворювання геніталій – у 11,5 та 3,6 раза відповідно. Чутливість сукупності зазначених ознак для прогнозування рецидивного перебігу захворювання становить 61,8 % [95 % CI: 50.9; 71.9], специфічність 50 % [95 % CI: 39.02; 61.0], що унеможливлює їх використання. Наявність ускладнювальних факторів, інфекції сечової системи у матері, статева активність (4-8 разів/місяць) та супутні запальні захворювання геніталій достовірно збільшують ризик формування рецидивного перебігу пієлонефриту, але не можуть бути використані як предиктори. Тому для прогнозування перебігу пієлонефриту необхідний подальший пошук предикторів формування рецидивів, наприклад, імунологічних та біохімічних. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33856

Целью нашей работы было определение анамнестических и клинико-лабораторных факторов развития рецидивирующего течения пиелонефрита. Проанализировано анамнез, осложняющие факторы, клинико-лабораторные показатели, сопутствующую гинекологическую патологию и количество почечных «шрамов» у 175 женщин с хроническим пиелонефритом. В зависимости от количества рецидивов пациентки были разделены на 2 группы: І основную группу (n = 98) составили обследованные с рецидивирующим течением пиелонефрита (≥ 3 рецидивов за год), ІІ – (n = 77) женщины со спорадическим течением заболевания (до 2 раз в год). С частотой рецидивов пиелонефрита достоверно ассоциируются наличие осложняющих факторов (постменопаузальный возраст, микролитиаз, нефроптоз и т.д.) (R = 0,18; p = 0,02), половая активность женщины (χ2 = 5,05; р = 0,03), инфекция мочевой системы у матери (χ2 = 24,9; р < 0,001) и воспалительные заболевания гениталий (R = 0,16; p = 0,04). Риск формирования рецидивирующего пиелонефрита повышают вдвое половая активность женщины и осложняющие факторы, инфекция мочевой системы у матери и сопутствующие воспалительные заболевания гениталий – в 11,5 и 3,6 раза соответственно. Чувствительность совокупности определенных признаков для прогноза рецидивирующего течения заболевания составляет 61,8 % [95 % CI: 50.9; 71.9], специфичность 50 % [95 % CI: 39.02; 61.0], что делает невозможным их использование.Наличие осложняющих факторов, инфекции мочевой системы у матери, половая активность (4-8 раз/месяц) и сопутствующие воспалительные заболевания гениталий достоверно увеличивают риск формирования рецидивирующего течения пиелонефрита, но не могут быть использованы в качестве предикторов. Поэтому с целью прогноза течения пиелонефрита необходим дальнейший поиск предикторов формирования рецидивов: иммунологических и биохимических. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33856

The aim of the research was to define anamnestic and clinical and diagnostic factors leading to recurrent pyelonephritis. The research studied and analyzed the risk and predisposing factors for complicated infection, the clinical features, diagnostic testing, and causative organisms for recurrent pyelonephritis, concomitant gynecologic pathology and the number of kidney scars within 175 women with recurrent pyelonephritis. The patients were divided into two groups in accordance with the frequency of recurrences. The microbial urogenital system spectrum of 98 women with recurrent pyelonephritis (group 1) was compared with 77 women with sporadic pyelonephritis (up to 2 times per year) (group 2). The frequency of recurrent pyelonephritis is closely connected with predisposing factors and complicated infection (such as postmenopausal age, microlithiasis, and nephroptosis and so on) (R=0,18; p=0,02), frequency of sexual intercourse (χ2=5,05; р=0,03), maternal history of urinary tract infection (χ2=24,9; р<0,001) and genital inflammatory diseases (R=0,16; p=0,04). The risk factor for recurrent pyelonephritis doubles with frequency of sexual intercourse, number of complicating factors, maternal history of urinary tract infection and concurrent inflammatory diseases of genitals (R=0,16; p=0.04). The sensitivity of these features combination for predicting of relapsing course of the disease amounts to 61.8% [95% CI: 50.9; 71.9], specificity - to 50% [95% CI: 39.02; 61.0], which makes them impossible to use. The risk of recurrent pyelonephritis estimates increased with stronger family history indices, suggesting a genetic component for increased susceptibility to urinary tract infection, frequency of sexual intercourse (4-8 times a month) and concurrent inflammatory diseases of genitals. However, these risk factors cannot be considered predominant for recurrent pyelonephritis. Therefore,we should provide further research of recurrent predictors such as immunological and biochemical to predict the course of pyelonephritis. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33856