Ведення жінок із гестаційним пієлонефритом

Abstract

Серед різноманітних захворювань у вагітних патологія нирок займає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. В Україні за останні 10 років патологія нирок у вагітних зросла з 1,6% до 8,2% .Чільне місце серед ниркових недуг належить гестаційному пієлонефриту. Частота діагностованого пієлонефриту в різні терміни гестації досягає 48%, у роділь - 17% , у породіль - 35%. Пієлонефрит призводить до серйозних ускладнень перебігу вагітності,пологів, післяпологового періоду і становить важливу проблему практичної медицини. Актуальність вивчення етіологічних факторів, патогенетичних механізмів розвитку даної патології пояснюється частотою й тяжкістю наслідуваних акушерських та перинатальних ускладнень. Відомо, що рецидиви гестаційного пієлонефриту, що виникають у третини вагітних, інколи по декілька разів упродовж вагітності, зумовлюють несприятливий вплив на стан плода і перебіг гестаційного процесу, зокрема сприяють перериванню вагітності та передчасним пологам. Наявність пієлонефриту у матері несприятливо впливає на функцію і структуру плаценти, призводить до порушення матково-плацентарного кровообігу внаслідок дистрофічних і запальних змін у плацентарній тканині, що спричинюють хронічну гіпоксію та затримку внутрішньоутробного розвитку плода. У зв’язку із функціональними особливостями будови організму жінок пієлонефрит є звичайним явищем під час вагітності. У літературі більшість авторів надають великого значення в етіопатогенезі гестаційного пієлонефриту механічним, інфекційним, гормональним факторам, імунобіологічному фону з інфекційним компонентом і розвитком порушень уродинаміки сечових шляхів. Аналізуючи дані літератури, присвячені методам комплексного лікування гестаційного пієлонефриту у вагітних, відмічається їх протиріччя або відсутність досліджень, які пояснюють механізм впливу тих чи інших середників і засобів лікування. Враховуючи значну поширеністьгестаційного пієлонефриту в даний час серед вагітних, високу актуальність даного захворювання, доцільним є пошук нових лікарських середників для корекції проявів реактивно-запального синдрому із відсутнім негативним впливом на перебіг вагітності, пологів та внутрішньоутробний стан плода, які викликали б якомога менше побічних ефектів та використання яких було б економічно обґрунтованим. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33904