Ефективність лікування артеріальної гіпертензії в залежності від способу життя на сучасному етапі

Abstract

Серцево-судинні захворювання в Європі посідають провідне місце у структурі захворювань і зумовлюють майже дві третини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності населення. За даними Європейського Товариства Кардіологів Україна займає перше місце серед європейських країн за рівнем смертності від хвороб серця і судин. В Україні вмирають від хвороб системи кровообігу не тільки частіше, але й раніше. Артеріальна гіпертензія – одне з найбільш розповсюджених захворювань серцево-судинної системи, яке і по нині залишається серйозною проблемою охорони здоров’я. Артеріальна гіпертензія є одним із головних факторів ранньої інвалідності та смертності через високий ризик розвитку таких ускладнень, як інсульт, ішемічна хвороба серця, серцева та ниркова недостатність та інше. Артеріальна гіпертензія є фактором, що не тільки скорочує тривалість життя, але і погіршує його якість. За даними офіційної статистики МОЗ, на 1 січня 2011 року в Україні зареєстровано 12 122 512 хворих на артеріальну гіпертензію, що становить 32,2% дорослого населення країни. Динаміка розвитку патології у вікових групах зростає з такою частотою: 20–29 років – 3%, 30–39 років – 7,5%, 40–49 років – 20,4%, 50–59 років – 45,4%, 60–69 років –57,5%. При аналізі структури артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску у 50% хворих виявлено артеріальну гіпертензію 1-го ступеня, у кожного третього — 2-го ступеня, у кожного п’ятого — 3-го ступеня. Серед осіб із підвищеним артеріальним тиском знають про наявність захворювання 67,8% сільських і 80,8% міських мешканців, лікуються відповідно 38,3 та 48,4%, ефективність лікування становить 8,1% та 18,7%. Отже, ситуація щодо контролю артеріальної гіпертензії незадовільна як у сільській популяції, так і в міській . Виникнення і перебіг АГ тісно пов′язані з наявністю факторів ризику (вік, стать, спадковість, ожиріння, дисліпідемія, незбалансоване харчування, алкоголь, паління, недостатня фізична активність, соціально-економічний статус, психоемоційне перевантаження). В українській популяції, за даними тих же дослідників, лише в 1% хворих із підвищеним артеріальним тиском не виявлено інших факторів ризику. У кожного восьмого хворого артеріальною гіпертензією поєднується з одним, у кожного четвертого — з двома, у 61% хворих — з трьома і більше факторами ризику. У 46% осіб із підвищенням артеріальним тиском виявляють ожиріння, у 67% — гіперхолестеринемію, у кожного четвертого — низький уміст холестерину ліпопротеїдів високої щільності, майже в кожного п’ятого — гіпертригліцеридемію; 23% хворих з артеріальної гіпертензією курять, 83% — вживають алкогольні напої, 48% — ведуть малорухомий спосіб життя.Найбільш несприятливим поєднанням двох факторів ризику для чоловіків є комбінація артеріальної гіпертензії і тютюнопаління та артеріальної гіпертензії й ожиріння, для жінок — артеріальної гіпертензії й дисліпідемії та артеріальної гіпертензії й ожиріння. Головна мета лікування артеріальної гіпертонії - попередження або зворотний розвиток ураження органів-мішеней, зниження смертності від серцево-судинних ускладнень та покращення якості життя пацієнтів. Суттєвим моментом в лікуванні артеріальної гіпертензії є вимога досягнення цільового рівня артеріального тиску: на фоні антигіпертензивної терапії - нижче 140/90 мм рт. ст. в цілому, у пацієнтів з цукровим діабетом - нижче 130/85 мм рт. ст.; при хронічній нирковій недостатності з протеїнурією більше 1 г на добу - нижче 125/75 мм рт. ст. При визначенні важливості досягнення цільового артеріального тиску слід враховувати ступінь ризику: чим вище ризик, тим важливіше досягнення цільового артеріального тиску та усунення факторів ризику. Неконтрольова артеріальна гіпертензія сьогодні вважається одним із найбільш вагомих чинників зменшення тривалості життя населення, через що ця проблема залишається актуальною і вимагає докладного вивчення. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33908