Theoretical aspects of synergetic model formulation in the economic systems innovative-investment development

Abstract

В роботі наведено та проаналізовано різні підходи до трактування категорій «інвестиції» та «інновації». На основі проведеного теоретичного аналізу даних категорій виділено основні спільні характеристики і особливості досліджуваних дефініцій. У статті показано, що основою теоретичного розуміння протікання інвестиційно-інноваційних процесів є представлення будь-якої економічної системи у вигляді складної відкритої системи, що дозволяє використовувати принципи синергетичного походу для розробки дієвих моделей переходу систем з одного стану в інший якісно нове, а також робить можливим пошук універсальних принципів самоорганізації та еволюції складних економічних систем. При дослідженні економічних явищ традиційно використовують графічні моделі, що дозволяє якісно простежити тенденції у розвитку економічних систем. Математичні моделі використовуються не так часто, оскільки існує певна складність в їх побудові. Причина в тому, що практично будь-яка економічна система являє складну систему, стан якої залежить від багатьох факторів. Згідно з визначенням складних систем незначна зміна одного з параметрів за рахунок самоузгодженого поведінки може спричинити істотну зміну загальної картини. Слід зазначити, що багато параметрів висловити чисельно неможливо, оскільки вони носять явний якісний характер, а деякі з них навіть не можуть бути об'єктивно виявлені. Певна складність у тому, що для кожної системи слід складати свої моделі, які будуть діяти тільки на певному проміжку часу, оскільки в процесі еволюції зазвичай з'являються нові діючі фактори. У статті в рамках синергетичного підходу проведено аналіз нелінійних моделей економічного зростання, а саме: моделі поширення (дифузії) інновацій. Встановлено, що жодна із запропонованих моделей не описує основні синергетичні закономірності інноваційно- інвестиційного розвитку економічних систем – послідовний перехід від сану організації, в якому спостерігається нормальне функціонування системи, до стану самоорганізації в результаті непередбачуваного впливу зовнішнього середовища. У роботі запропоновано модель, що дозволяє на якісному рівні описати самоузгоджену еволюційну поведінку інвестиційно-інноваційного процесу економічних систем. В основу даної моделі покладена система Лоренца яка є однією з найбільш універсальних моделей поведінки складної системи, значно віддаленої від рівноважного стану. Зазвичай дана система подається у вигляді диференційних рівнянь, які визначають часові залежності параметра порядку, сполученого поля і керуючого параметра. Відповідно в роботі сполучене поле зводитися до обсягу залучених інвестицій, параметр порядку до корелятора між об’ємом інвестицій та інновацій, а роль керуючого параметра відіграє число підприємств, діючих згідно певної інноваційної стратегії. У рамках адіабатичного наближення показано рішення даної моделі, що відповідає рівнянню типу Ландау-Халатникова, синергетичний потенціал якої збігається з аналогічним потенціалом для звичайної системи Лоренца.

В работе приведены и проанализированы разные подходы к трактовке категории «инвестиции» и «инновации», что позволило выделить основные общие характеристики и особенности исследуемых дефиниций. В статье показано, что основой теоретического понимания протекания инвестиционно-инновационных процессов является представление любой экономической системы в виде сложной открытой системы, что позволяет использовать принципы синергетического похода для разработки действенных моделей перехода систем из одного состояния в другое качественно новое, а также делает возможным поиск универсальных принципов самоорганизации и эволюции сложных экономических систем. Предложена модель, позволяющая на качественном уровне описать самосогласованное эволюционное поведение инвестиционно-инновационных процессов экономических систем. В рамках адиабатического приближения показано решение данной модели, отвечающее уравнению типа Ландау- Халатникова, синергетический потенциал которой совпадает с аналогичным потенциалом для обычной системы Лоренца.

В работе приведены и проанализированы разные подходы к трактовке категории «инвестиции» и «инновации», что позволило выделить основные общие характеристики и особенности исследуемых дефиниций. В статье показано, что основой теоретического понимания протекания инвестиционно-инновационных процессов является представление любой экономической системы в виде сложной открытой системы, что позволяет использовать принципы синергетического похода для разработки действенных моделей перехода систем из одного состояния в другое качественно новое, а также делает возможным поиск универсальных принципов самоорганизации и эволюции сложных экономических систем. Предложена модель, позволяющая на качественном уровне описать самосогласованное эволюционное поведение инвестиционно-инновационных процессов экономических систем. В рамках адиабатического приближения показано решение данной модели, отвечающее уравнению типа Ландау- Халатникова, синергетический потенциал которой совпадает с аналогичным потенциалом для обычной системы Лоренца.