Лікворний тиск і внутрішньочерепний гомеостаз. Сучасні уявлення та власні дослідження

Abstract

Мета — визначення особливостей змін лікворного тиску як основного показника внутрішньочерепного гомеостазу в хворих у гострому періоді інфаркту головного мозку для розробки діагностичних критеріїв тяжкості захворювання та оптимізації лікування. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз обстеження та лікування 121 хворого на інфаркт головного мозку. Досліджено провідні патогенетичні механізми формування внутрішньочерепної гіпертензії у даного контингенту хворих. Проаналізовано динаміку змін внутрішньочерепного та церебрального перфузійного тиску залежно від локалізації, об’єму ішемічного вогнища та ступеня тяжкості захворювання. Результати. Виявлено прямі кореляційні вірогідні зв’язки між ступенем тяжкості хворих, об’ємом ураженої зони, величиною внутрішньочерепного та церебрального перфузійного тиску, що вказує на зриви механізмів компенсації гематоенцефалічного бар’єра. Висновки. Проведене дослідження поглиблює сучасні уявлення про внутрішньочерепну гіпертензію при гострих церебральних катастрофах та доводить необхідність контролю основних показників внутрішньочерепного гомеостазу в динаміці лікування.

Цель — определение особенностей изменений ликворного давления как основного показателя внутричерепного гомеостаза у больных в остром периоде инфаркта головного мозга для разработки диагностических критериев тяжести заболевания и оптимизации лечения. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ обследования и лечения 121 больного с инфарктом головного мозга. Исследованы ведущие патогенетические механизмы формирования внутричерепной гипертензии у данного контингента больных. Проанализирована динамика изменений внутричерепного и церебрального перфузионного давления в зависимости от локализации, объема ишемического очага и степени тяжести заболевания. Результаты. Выявлены прямые корреляционные достоверные связи между степенью тяжести больных, объемом пораженной зоны, величиной внутричерепного и церебрального перфузионного давления, что указывает на срывы механизмов компенсации гематоэнцефалического барьера. Выводы. Проведенное исследование углубляет современные представления о внутричерепной гипертензии при острых церебральных катастрофах и доказывает необходимость контроля основных показателей внутричерепного гомеостаза в динамике лечения.

Objective — to study the features of cerebrospinal fluid pressure changes as main indicator of intracranial homeostasis in patients with acute brain infarction to develop diagnostic criteria of illness severity and treatment optimization. Materials and Methods. A retrospective analysis of the examination and treatment of 121 patients with acute brain infarction has been carried out. Some leading pathogenic mechanisms of intracranial hypertension in this group of patients were studied. The dynamics of changes in intracranial and cerebral perfusion pressure depending on the location and volume of ischemic stroke and the severity of the disease were analyzed. Results. Direct correlation significant associations between the severity of patients, the volume of the affected area, the size of the intracranial and cerebral perfusion pressure were revealed, that indicates a disruption of compensation mechanisms of blood-brain barrier. Conclusions. This study deepens current understanding of intracranial hypertension in acute cerebral accidents and proves the need for control of the main indicators of intracranial homeostasis in dynamic treatment.