Концептуалізуюча функція інтертекстуальності в античній епіграмі: когнітивно-ономасіологічний аспект

Abstract

У статті досліджується концептуалізуюча функція інтертекстуальності в давньогрецькій і латинській епіграмі на прикладі епітафій, що належать до концептосфери “смерті”. Автор виявляє джерела інтертекстуальності епіграм і виокремлює основні інтертекстуальні номінативні одиниці та структури, з’ясовуючи, яким чином вони, дублюючись, формують основний концепт тексту, а також уводять його до певної концептосфери.

В статье исследуется концептуализирующая функция интертекстуальности в древнегреческой и латинской эпиграмме на примере эпитафий, которые принадлежат к концептосфере “смерть”. Автор обнаруживает источники интертекстуальности эпиграмм и выделяет основные интертекстуальные номинативные единицы и структуры, определяя, каким образом они, дублируясь, формируют основной концепт текста, а также вводят его в определенную концептосферу.

The article deals with the conceptualizing function of the intertextuality of Ancient Greek and Latin epigrams on the example of epitaphs which belong to the conceptual sphere of death. The author finds out the sources of the intertextuality of epigrams, analyzes intertextual nominative units and structures and investigates how they form the main textual concept and include it in the certain conceptual sphere.