Economics for Ecology: Perspectives and Challenges

Abstract

У роботі аналізуються основні напрямки впровадження концепції сталого розвитку та формування «зеленої» економіки, які обговорювалися під час проведення Двадцятої Міжнародної наукової конференції в м. Суми «Економіка для екології», що відбулася на базі Сумського державного університету з 6 по 9 травня 2014 року. Проведено аналіз екологічних проблем, які виникають на різних рівнях функціонування соціально-економічних систем. Приділено увагу проблемі зміни клімату як одній з найбільш глобальних проблем людства на сучасному етапі. Наслідки кліматичних змін полягають у здійсненні певного впливу на рівень температури, рівень моря, збільшення площ пустинних територій, виникнення пожеж та повенів. Масштаби утворення парникових газів призводить до зменшення озонового шару Землі, що у свою чергу також викликає велику кількість проблем зі здоров’ям населення. У роботі виділено декілька шляхів попередження подальних змін у кліматі, до яких віднесено можливість зменшення викидів парникових газів шляхом заміни засобів та предметів виробництва на більш екологічно сприятливі, проведення екологічної модернізації виробництв на базі еко-інновацій. У статті приділена увага проблемі забруднення водних ресурсів нафтопродуктами та продуктами їх переробки. Зокрема, зазначено про значний токсичний ефект, якого зазнають водні організми та негативний вплив на болотисті місцевості. Останнім часом проблема набуває більш глобальних масштабів. Значну увагу приділено небезпечним наслідкам, які можуть виникати у навколишньому природному середовищі внаслідок виробництва енергетичних ресурсів. Також наголошено на залежності рівня ефективності використання альтернативних джерел енергії від кліматичних умов. Окрема увага приділена тим екологічним та економічним ризикам, які пов’язані з видобутком сланцевого газу. Існуючі технології видобутку справляють негативний вплив на якість поверхневих водних ресурсів, що в результаті може спричиняти ризики для здоров’я населення. У роботі знайшли відображення підходи до економічної оцінки екологічних втрат у результаті деградації довкілля. Екологічна деградація спричиняє втрати у сільському господарстві та лісництві, корозію виробничого обладнання, зниження продуктивності використання трудових ресурсів. Низька екологічна якість сприяє виникненню додаткових витрат на захист населення та виробничих факторів від негативного впливу шкідливих речовин та створення більш стійких сільськогосподарських культур. Важливим напрямком є також врахування втрачених можливостей від згортання найбільш чутливих галузей, таких як рекреація й туризм. Магістральним напрямом має стати реалізація політики «зеленої» економіки. Особливий акцент у цьому напрямі має бути зроблено на впровадженні еко-інновацій, які є одночасно прибутковими та екологічно спрямованими. Еко-інновації також характеризуються конкурентними перевагами через створення додаткових ринкових ніш. Основними сферами запровадження еко-інновацій є альтернативна енергетика, енергозбереження, екоінжиніринг та фінансові послуги, транспорт, рециклінг, екодизайн, органічне землеробство, екологічне будівництво, екотуризм тощо. Особлива увага в стратегіях сталого розвитку має бути приділена екологічним послугам, таким як обмін ресурсозберігаючими технологіями, торгівля ліцензіями на забруднення, екологічний менеджмент, аудит, маркетинг, екологічна освіта, страхування, які створюють передумови та стимули для подальшого розвитку екологічного підприємництва. Упровадження концепції «зеленої» економіки вимагає здійснення поступового переходу до альтернативних джерел енергії. Відповідно до оптимістичних прогнозів науковців до 2020 року частка альтернативної енергії повинна зрости до 12,9% у світовому енергетичному балансі. Це вимагає створення сприятливих умов, зокрема фінансування та впровадження екологічних проектів із використання альтернативних енергетичних джерел. В Україні частка використання альтернативних джерел енергії в загальному обсязі енергоспоживання залишається вкрай недостатньою. Високий рівень витрат на виробництво енергії з альтернативних джерел вимагає розроблення технічних рішень та економічних механізмів зі зменшення собівартості її виробництва. Розглянуто концепцію корпоративної екологічної відповідальності як різновиду корпоративної соціальної відповідальності. Цей напрям може використовуватися на підприємствах як нематеріальний актив та виступати в якості джерела формування додаткових конкурентних переваг. У статті також приділено увагу рециклінгу, використанню лісових ресурсів, екотуризму та екомаркуванню продукції.

В статье анализируются основные перспективы и проблемы реализации стратегий устойчивого развития и формирования «зеленой» экономики, при этом особое внимание уделяется таким проблемам, как изменение климата, загрязнение, истощение невозобновляемых ресурсов, формирование отходов, угрозы здоровью населения. Рассматриваются также экономические ущербы и издержки, вызванные ухудшением состояния окружающей среды. В работе освещаются экологические проблемы, вызванные торговлей и социальной несправедливостью. А также предложены направления для успешной реализации концепции «зеленой» экономики, среди которых эко-инновации, экологические услуги, альтернативные источники энергии, рециклинг, повышение экоэффективности. Рассматриваются и вопросы корпоративной экологической ответственности как стратегического нематериального актива и источника конкурентных преимуществ.

The paper analyzes the main perspectives and challenges of sustainable development implementing and green economy forming, with special attention being paid to such problems as climate change, pollution, depletion of non-renewable resources, wastes, threat to environmental health. The paper studies economic damages and opportunity costs caused by environmental degradation. It highlights environmental problems caused by trade and social unfairness. The paper also suggests the directions for successful realization of green economy concept among which eco-innovations, environmental services, alternative energy resources, recycling, eco-efficiency increase. The paper tackles corporate environmental responsibility as a strategic intangible asset and a source of competitive advantage.