Ідеологія народництва як ціннісний контекст філософських поглядів українських інтелектуалів кінця ХІХ - початку ХХ століття

Abstract

У статті аналізується специфіка народницького контексту та його вплив на соціально-філософські рефлексії у М. Грушевського, І. Франка, Б. Грінченка, Т. Зіньківського. Показано, що ідеологія народництва має своїм витоком культуру романтизму. Розкривається роль соціальної групи інтелігенції, як своєрідної «самосвідомості» народу, в конструюванні образу «простого народу» як еліти нації та спроб його сакралізації. «Народ» у цій ідеологічній доктрині оголошується єдиним суб’єктом історичної дії та автономним носієм суверенності.

В статье анализируется специфика народнического контекста и его влияние на социально-философские рефлексии у М. Грушевского, И. Франко, Б. Гринченко, Т. Зеньковского. Показано, что идеология народничества имеет своим истоком культуру романтизма. Раскрывается роль социальной группы интеллигенции, как своеобразного «самосознания» народа в конструировании образа «простого народа» как элиты нации и попыток его сакрализации. «Народ» в этой идеологической доктрине объявляется единственным субъектом исторического действия и автономным носителем суверенитета.

The special nature of populist connotation and its impact at socio-philosophical self-consciousness by M. Hrushevsky, I. Franko, B. Kistyakivsky, T. Zinkivsky are investigated in this article. The Romantic Period culture is indicated as the Peopleism ideology source in here. The intelligential social organism share is developed as some kind of people “self-consciousness” through building of the “populace” mode as nation elite and as a sacralization attempt of that mode. Herein the ideological tenet of the exclusive historical impact party and the self-sustainable liner declared “populace”.