In-vitro деградация хитозановых мембран с различными условиями синтеза

Abstract

У роботі проведено вивчення гидролитической деградації біополімерних плівок, отриманих методом поливу на підкладку 2% і 3% розчинів хітозану в 1% оцтової кислоти. Після видалення розчинника плівки обробляли 0,5% розчином NaOH протягом 3 хв або фосфатним буфером рН 8 протягом 10 хв. Ступінь деградації отриманих зразків вивчали через 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12, 24, 36, 48, 60, 72, 84 і 96 годин в розчині при рН 5,0, 7,0 і 8,5. Результати експерименту свідчать про стійкість отриманих матеріалів протягом перших 6 годин з поступовою їх деградацією, швидкість якої залежала від рН розчину а також від процентного вмісту хітозану і від методу обробки плівок. Матеріали з вихідним 3% вмістом хітозану показали більш високу стійкість до гидролитической деградації, при цьому зниження рН призводить до прискорення втрати маси плівки в розчині. У теж час обробка мембран фосфатним буфером призводить до уповільнення як швидкості, так і ступеня деградації зразків. Отримані результати стануть основою для подальшої розробки біоматеріалів для лікування поверхневих дефектів шкіри.

В работе проведено изучение гидролитической деградации биополимерных пленок, полученных методом полива на подложку 2% и 3% растворов хитозана в 1% уксусной кислоте. После удаления растворителя пленки обрабатывали 0,5% раствором NaOH в течение 3 мин или фосфатным буфером рН 8 в течение 10 мин. Степень деградации полученных образцов изучали через 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12, 24, 36, 48, 60, 72, 84 и 96 часов в растворе при рН 5,0, 7,0 и 8,5. Результаты эксперимента свидетельствуют о стойкости полученных материалов в течении первых 6 часов с постепенной их деградацией, скорость которой зависела от рН раствора а также от процентного содержания хитозана и от метода обработки пленок. Материалы с исходным 3% содержанием хитозана показали более высокую стойкость к гидролитической деградации, при этом снижение рН приводит к ускорению потери массы пленки в растворе. В тоже время обработка мембран фосфатным буфером приводит к замедлению как скорости, так и степени деградации образцов. Полученные результаты станут основой для дальнейшей разработки биоматериалов для лечения поверхностных дефектов кожи.

The article is devoted to investigate the hydrolytic degradation of polymer firms, which were derived by application of 2% and 3% chitosan solutions in 1% acetic acid on a base sheet. As the solvent was removed, these firms were either treated with 0.5% NaOH for 3 minutes or with phosphate buffer (рН 8) for 10 minutes. The degrees of degradation for the obtained samples were studied at 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12, 24, 36, 48, 60, 72, 84 and 96 hours post with the simulated pH (5.0, 7.0 and 8.5.). The results confirmed resistance of the obtained materials within the first 6 hours, but later the materials started to degrade gradually. The rate of degradation depended on pH of the solution, chitosan percentage and the treatment methods of firms. The materials with the initial chitosan content of 3% were more resistant to the hydrolytic degradation, but decreasing of pH accelerated the weight loss of the firm in solution. However, if the membranes were treated with phosphate buffer, so the rate and degree of sample degradation were slowed down. Thus, the results are considered to be a basis for the further development of biomaterials to treat the skin surface damages.