Трагедія Миколи Руденка «На дні морському» на тлі епохи

Abstract

Дослідження розкриває унікальність п’єси М. Руденка «На дні морському» в історії української драматургії, вказує на зв’язок трагедії із творами періоду соцреалізму. Розкрито зв’язок трагедії на ідейному, образному, сюжетному, емоційному рівні з творами Вс. Вишнєвського, М. Куліша, М. Хвильового, О. Солженіцина, що дає змогу поглибити наукові уявлення про літературний і мистецький процеси у тоталітарному СРСР. Встановлено, що п’єса є найяскравішим художнім осмисленням історії українського народу 30-60-х років ХХ ст. і літературним документом, що діагнозував цілий ряд конфліктних зон у комуністичному суспільстві. Зроблено акцент на майстерності автора, якому вдалося замаскувати антирадянську п’єсу під соцреалістичними канонами та домогтися її постановки Київським академічним театром ім. І. Франка. Доведено, що в історії української драматургії трагедія відіграла не просто прикметну, а по-своєму видатну роль. Від моменту створення і до сьогодні вона перебуває на вістрі ідейно-естетичних художніх пошуків.

Исследование раскрывает уникальность пьесы М. Руденко «На дне морском» в истории украинской драматургии, указывает на связь трагедии с произведениями периода соцреализма. Установлено, что пьеса является ярким художественным осмыслением истории украинского народа 30–60-х годов и литературным документом, раскрывающим целый ряд конфликтных зон в коммунистическом обществе. Сделан акцент на мастерстве автора, которому удалось замаскировать антисоветскую пьесу под соцреалистичными канонами и добиться ее постановки Киевским академическим театром им. И. Франко.

This research opens a uniqueness of M. Rudenko's play "At the bottom of the sea" in the history of the Ukrainian dramatic art, indicates communication of the tragedy with works of the period of a socialist realism. Connection to the tragedy on ideological, imaginative, story and emotional level with works of Vs. Vishnevsky, M. Kulish, M. Hvil’ovii, O. Solzhenitsyn is exposed. This enables to widen scientific understanding of literary and artistic processes in the totalitarian Soviet Union. It is established that the play is a bright art judgment of history of the Ukrainian people of the 30-60-s of the XX century and the literary document that diagnoses a number of conflict zones in communistic society. The emphasis is placed on the author's skill who managed to disguise the anti-Soviet play under socialist realism canons and to achieve its statement by the Kiev academic theater of I. Franko. It is proved that tragedy played not just notable, but prominent role in the history of Ukrainian dramaturgy. From its inception until today it is on the edge of ideological and aesthetic art search.