Стратегії очуження та одомашнення при перекладі інтертекстуальних одиниць в художньому творі

Abstract

У статті пропонується огляд теоретичних засад щодо вивчення стратегій очуження та одомашнення в зарубіжному та українському перекладознавстві. Особливу увагу звернено на стильотворчу та смислотворчу функцію інтертекстуальних одиниць в художньому творі, зокрема на те, що читач перекладу має не лише отримати інформацію, але й інтерпретувати її, актуалізуючи численні посилання на інші джерела. Здійснено критичний аналіз застосування стратегій очуження та одомашнення при перекладі інтертекстуальних одиниць. В перекладацькій практиці стратегія очуження реалізується шляхом дослівного перекладу інтертекстуальних одинць і супроводження їх коментарем. Найсуттєвішим недоліком такого прийому можна вважати втрату „радості впізнавання” цитати, перетворення семантично насиченої частини тексту в нейтральний фон, порушення естетичної цілісності вихідного тексту. Стратегія одомашнення реалізується шляхом „пристосування” вихідних текстів до семіотичного універсуму культури-реципієнта, а саме шляхом заміни функціональним еквівалентом добре відомих в рамках вихідної культури інтертекстуальних ланок. Проте, перекладацькі підходи не можуть бути строго фіксованими, і визначаються в кожному конкретному випадку залежно від перекладацької ситуації, типу вихідного тексту і характеру очікуваного адресата перекладу.

В статье предлагается обзор теоретических подходов к вопросу изучения стратегий форенизации и доместикации в зарубежном и украинском переводоведении. Особое внимание обращено на стилеобразующую и смыслообразующую функцию интертекстуальных единиц в художественном произведении, в частности на то, что читатель перевода должен не только получить информацию, но и интерпретировать ее, актуализируя многочисленные ссылки на другие источники. Осуществлен критический анализ применения стратегий форенизации и доместикации при переводе интертекстуальных единиц. В переводческой практике стратегия форенизации реализуется путем дословного перевода интертекстуальных единиц и сопровождением их комментарием. Самым существенным недостатком такого приема можно считать потерю «радости узнавания» цитаты, превращения семантически насыщенной части текста в нейтральный фон, нарушение эстетической целостности исходного текста. Стратегия доместикации реализуется путем «приспособления» исходных текстов к семиотическому универсуму культуры-реципиента, а именно путем замены функциональным эквивалентом хорошо известных в рамках исходной культуры интертекстуальных элементов. Однако переводческие подходы не могут быть строго фиксированными и определяются в каждом конкретном случае в зависимости от переводческой ситуации, типа исходного текста и характера ожидаемого адресата перевода.

The article offers theoretical overview of foreignization and domestication translation strategies in Ukraine and abroad. The attention is paid to style- and meaning-generating functions of intertextual units in literary texts, specifically to the fact that the reader of translation has not only to receive information but to interpret it, actualizing numerous LIST OF REFERENCES to other sources. Application of foreignization and domestication strategies while rendering intertextual units is critically analyzed. In the practice of translation foreignization strategy is realized by means of word for word translation of intertextual units with the commentary provided. The most essential shortcoming of such approach is the loss of the pleasure from recognizing the quote, transformation of semantically rich part of the text into a neutral block, violation of esthetical entirety of the original text. Domestication strategy is realized by means of adjusting translated texts to the semiotic universum of the recipient culture, specifically with the help of replacing well-known intertextual units by a functional equivalent. However, translation approaches can’t be rigidly fixed. They are determined in each individual case depending on the situation, type of the text translated and the kind of the expected addressee of the translation.