Проблемы оценки качества инструментальной подготовки производства машиностроительного предприятия

Abstract

В работе на основе проведенного исследования в области оценки эффективности систем управления качеством (СУК) установлено, что в основном подходы к оценке базируются на оценке затрат на качество и направлены на их минимизацию. В свою очередь, об уровне совершенства организации инструментального хозяйства нельзя судить, исходя из суммы затрат, связанных с его деятельностью. «Голая» экономия средств в инструментальном хозяйстве может обернуться значительно большими потерями в основном производстве или замедлить темпы технического прогресса на предприятии. Установлено, что сложность проблемы анализа и оценки эффективности СУК связана с ее многоаспектностью (эффективность может быть рассмотрена применительно к продукции (услуге), процессу или системе в целом) и многоуровневостью (организация в целом, структурное подразделение, процесс, рабочее место). Доказано, что оценка эффективности СУК возможна только на основе показателей, учитывающих интересы и степень удовлетворенности всех заинтересованных сторон, причем в стратегическом плане. Эффективным может являться только то, что способствует реализации стратегии в отношении нескольких или всех заинтересованных сторон одновременно, причем с наименьшими затратами всех видов ресурсов и на протяжении достаточно длительного времени, т. е. деятельность не может быть направлена на удовлетворение потребностей только одной из заинтересованных сторон, например, только потребителей, только акционеров, только персонала или только общества.

The work on the basis of the study to assess the effectiveness of quality management systems (QMS) found that approaches to the evaluation are mainly based on the assessment of the cost of quality and aimed to minimize them. However, the level of perfection of the organization management tool cannot be judged on the basis of the sum of the costs associated with its activities. "Naked" savings in tool maintenance can result in much greater losses in primary production, or slow the pace of technical progress in the enterprise. It was found that the complexity of the analysis and evaluation of the effectiveness of the QMS is related to its multidimensionality (efficiency can be considered in relation to production (service), process or system as a whole) and multi-level (organization as a whole, a structural unit of the process, the work-place). It is proved that the assessment of the effectiveness of the QMS is possible only on the basis of indicators, taking into account the interests and satisfaction of all parties concerned, and in the strategic plan. Efficiency can be reached through contribution to the implementation of the strategy for some or all of the stakeholders at the same time, with the lowest cost of all types of resources, and for a sufficiently long time. The activity cannot meet the needs of only one of the interested parties, for example, only users, only shareholders, only staff or just society.

У роботі на основі проведеного дослідження в галузі оцінювання ефективності систем управління якістю (СУЯ) встановлено, що підходи до оцінювання, в більшій частці, базуються на оцінюванні витрат на якість і спрямовані на їх мінімізацію. У свою чергу, про рівень досконалості організації інструментального господарства не можна судити, виходячи з суми витрат, пов’язаних з його діяльністю. «Гола» економія коштів в інструментальному господарстві може обернутися значно більшими втратами в основному виробництві або сповільнити темпи технічного прогресу на підприємстві. Встановлено, що складність проблеми аналізу та оцінювання ефективності СУЯ пов’язана з її багатоаспектністю (ефективність може бути розглянута стосовно до продукції (послуги), процесу чи системи в цілому) та многорівненістю (організація в цілому, структурний підрозділ, процесів, робочих місць). Доведено, що оцінювання ефективності СУЯ можлива тільки на основі показників, які враховують інтереси та ступінь задоволеності всіх зацікавлених сторін, обов’язково у стратегічному плані. Ефективним може бути тільки те, що сприяє реалізації стратегії щодо кількох або всіх зацікавлених сторін одночасно, причому з найменшими витратами всіх видів ресурсів й протягом досить тривалого часу. Іншими словами діяльність не може бути спрямована на задоволення потреб тільки однієї із зацікавлених сторін, наприклад, тільки споживачів, тільки акціонерів, тільки персоналу або тільки суспільства.