Motives of Ovid’s "Metamorphoses" in the works by Taras Shevchenko

Abstract

У статті розглядається роль Овідія в формуванні естетичних принципів особистості Шевченка. Кожна метаморфоза і у Шевченка і у Овідія стає художнім осмисленням долі окремої людини. Але на відміну від Овідія, який детально змальовує процес перевтілення, коли з його уваги не випадає жодна дрібниця, а емоційна напруженість, душевні страждання і ліризм створюють правдоподібну картину, у Шевченка він майже відсутній. Його цікавлять реальні переживання своїх героїнь, причини і результат, а не сам процес перевтілення. А причина у обох поетів одна і та ж: неможливість залишатися в наявному стані. Це може бути кара за злочин, помста, нещасливе кохання або, навпаки, щасливе. Метаморфози і у Овідія і у Шевченка, породжені неймовірною тугою, – найбільший прояв емоційного напруження, який спонукає читача відчути, з одного боку, всю силу страждання, а з іншого – непереможність духу. Художні образи, які створює Шевченко засобом перевтілень, виступають в найрізноманітніших формах і мають велику кількість відтінків. Функцію метаморфоз виконують порівняння з виразним стилістичним забарвленням та розгорнуті порівняння-параболи.

В статье рассматривается роль Овидия в формировании эстетических принципов личности T. Шевченкo. Каждая метаморфоза, и у Т. Шевченко и у Овидия, - это художественное осмысление судьбы отдельного человека. Но в отличие от Овидия, который подробно описывает процесс перевоплощения, обращая внимание на каждую мелочь, а эмоциональная напряженность, душевные страдания и лиризм создают правдивую картину, у Т. Шевченко они практически отсутствуют. Его интересуют реальные переживания героинь, их причины и результат, а не сам процесс перевоплощения. Невозможность оставаться в нынешнем состоянии – главная причина перевоплощения у обоих поэтов. Это может быть наказание за преступление, месть, несчастная любовь или, наоборот, счастливая. Метаморфозы и у Овидия и у Т. Шевченко, рожденные невероятной тоской, – величайшее проявление эмоционального напряжения, которое побуждает читателя почувствовать, с одной стороны, всю глубину страдания, а с другой – непобедимость духа. Художественные образы, которые создает Т. Шевченко посредством перевоплощений, выступают в самых разнообразных формах и имеют большое количество оттенков. Функцию метаморфоз выполняют сравнения с выразительной стилистической окраской и развернутые сравнения-параболы.

The article deals with the role of Ovidius in formation of esthetic principles of Shevchenko’s personality. Each metamorphosis written by both poets is an artistic comprehension of the fate of the individual. But unlike Ovidius, which describes in detail the process of transformation, when no single detail is neglected and emotional tension, spiritual torments and lyricism create a credible image, this process is almost absent in the Shevchenko’s works. He is interested in the real feelings of his heroines, the causes and the result, not the process of transformation itself. The cause in the works of both poets is the same: inability to stay in the existing state. It can be a punishment for a crime, revenge, unhappy or happy love. Metamorphoses in the works of Ovidius and Shevchenko are generated by the incredible sorrow are the greatest manifestation of emotional tension, which encourages the reader to feel all the intensity of suffering on the one hand and the invincibility of the spirit on the other hand. Artistic images created by Shevchenko by means of transformation, appear in various forms and have many shades. Stylistic comparisons and detailed parabola comparisons perform the function of metamorphoses.