Особливості перебігу артеріальної гіпертензії у хворих із хронічною нирковою недостатністю

Abstract

Протягом останнього десятиліття в області, як і в цілому по Україні, спостерігається значне зростання рівня ниркових захворювань. Вже на початку 2014 року майже 1,2 млн. жителів України потребували нефрологічної допомоги, на сьогоднішній день це число значно збільшилось [29]. Синдром артеріальної гіпертензії (АГ), незалежно від етіологічних факторів,посідає одне з ключових місць в структурі ускладнень хронічної хвороби нирок (ХХН), особливо при хронічній нирковій недостатності (ХНН). В свою чергу він є однією з основних причин ризику розвитку ішемічної хвороби серця і цереброваскулярних ускладнень, які на 88,1% визначають рівень смертності від хвороб системи кровообігу. В даний час поширеність АГ в Україні досягає близько 12 млн. чоловік, що складає 31% від дорослого населення [28; 29]. Згідно сучасної класифікації, під нирковою гіпертензією розуміють підвищення артеріального тиску, що патогенетично пов'язане із захворюваннями нирок. Це найбільша за чисельністю хворих група серед вторинних гіпертензій. Вона складає 5% від числа всіх хворих з АГ [29]. Наявність АГ на різних стадіях діабетичної і недіабетичної ХНН спостерігається у 85–100% випадків, за даними різних авторів. На додіалізному етапі у хворих на ХНН АГ виявляється у 60-70%, а при термінальній стадії вже у 90% пацієнтів [5; 95]. До недавнього часу термінальна стадія ХНН призводила до неминучої загибелі хворих протягом досить короткого періоду [24]. Застосування програмного гемодіалізу (ГД) та апаратного перитонеального діалізу (ПД) дозволяє значно продовжити пацієнтам життя, а також підготувати багатьох із них до трансплантації нирки [11]. Сучасні методи терапії АГ при ХНН, включаючи програмний ГД і трансплантацію нирок, на жаль, аж ніяк не зняли гостроту питання гіпертензивних змін міокарда у цих хворих: по-перше, тому, що навіть багаторазовий ГД, продовжуючи життя хворим, не рятує їх у ряді випадків від смерті, може бути наслідком незворотних змін у серцевому м'язі [2], по-друге, у деяких випадках наявність значних змін в міокарді є протипоказанням до активної терапії [35].