Реактивний плеврит при гострому панкреатиті: оптимізація тактики діагностики та лікування

Abstract

В Україні захворюваність на ГП – 46-67 на 10 000 населення, 80% мають визначену біліарну або алкогольну етіологію (Криворучко І. А, 2011; Русин В. І., 2011; Сипливий В. О., 2011; Шевчук І. М., 2012; Березницький Я. С., 2012). ГП складає від 8 до 12% у структурі нозологічних форм екстреної абдомінальної хірургії, займає за частотою 4 місце, а в світі впродовж останніх 20 років ГП залишається на третьому. На ці показники впливає середній вік та рівень вживання алкоголю у популяції (Андрющенко В. П., Бобров О. Е., 2011, Бойко В. В., Криворучко І. А., Лупальцов В. И., Тамм Т. И., 2012). Оскільки 70% хворих на ГП – особи працездатного віку, проблема лікування цього захворювання має велику соціально-економічну значимість (Громов М. С. і співавт., 2010). Лікуванню панкреатогенного плевриту присвячено дуже мало праць, до кінця не вивчені основні шляхи розповсюдження панкреатогенного ексудату до плевральної порожнини, нами не знайдено жодного клініко – діагностичного алгоритму, який дав би змогу практичному лікарю правильно орієнтуватись в постановці діагнозу РП в початкові терміни його виникнення та розпочати своєчасне лікування. В клініці також не завжди звертають увагу на можливість виникнення даного ускладнення, тому це є ще одним важливим фактором для подальшого вивчення даного ускладнення гострого панкреатиту.