Обгрунтування вибору моменту конверсії під час лапароскопічної холецистектомії

Abstract

Новітня ера малоінвазивних технологій, дала великий поштовх для розроблення нових підходів та перегляду виробленої тактики лікування хірургічної патології. Проведення лапароскопічних операцій набуває все більш широкого спектру втручань. Лапароскопічна холецистектомія (ЛХЕ) на сьогоднішній день являється «золотим» стандартом у лікуванні захворювань жовчного міхура (ЖМ) [1, 25, 26]. Виконання малоінвазивного втручання все ж несе за собою цілу низку інтра- та післяопераційних ускладнень, які створюють проблеми хірургу і його пацієнту, тому вони й заслуговують значної уваги [18]. Постійний моніторинг з подальшим аналізом ускладнень при ЛХЕ, дають можливість попередити або уникнути їх в майбутніх оперативних втручаннях. Інтраопераційні ускладнення, які не вдається вирішити лапароскопічним методом змушують до конверсії, тобто виконання лапаротомного доступу, а це вже порушує принципи малоінвазивності. Досить часто дані зміни в підході до лікування та збільшення «травматичності» для пацієнта, викликають в нього незадоволеність та сумнівність лікаря в своїх оперативних навичках. Але, враховуючи, можливі наслідки при виникненні ускладнень при ЛХЕ, конверсія ні в якому разі не повинна вважатися, як невдача оперуючого хірурга. Важливим питанням залишається обґрунтованість конверсії на тому чи іншому етапі операції, що визначається самостійно хірургом. Враховуючи дані положення, випливає те, що поняття конверсії під час ЛХЕ та вибір моменту для її здійснення, залишається відкритим і повністю не вирішеним питанням в практичному аспекті, а це дає можливість для подальших наукових пошуків та досліджень.