Предикторы исхода тугоухости у детей первого года жизни

Abstract

Удосконалення сучасних методів виходжування дозволило збільшити виживаність недоношених дітей і, відповідно, призвело до збільшення питомої ваги захворювань, які є специфічні для дітей, що народилися до строку. Важливе місце серед перинатальної патології займає порушення слуху. Мета роботи – вивчити фактори, що детермінують вікову динаміку та наслідки туговухості у дітей до 1 року життя, встановити їх діагностичну і прогностичну інформативність для розробки перспективних пропозицій щодо розвитку системи медико-соціального супроводу в мегаполісі. Проаналізовано результати спостереження за 503 дітьми з порушенням слуху. В якості критерію характеру перебігу та результатів туговухості використовувалися дані ЛОР-дослідження і консультації сурдолога з проведенням поглибленого аудіологічного обстеження методом викликаної отоакустической емісії. Повікову динаміку і результати захворювання визначали в 2–3 місяці, 6 місяців і однорічному віці дитини. Значущими предикторами результатів порушення слуху є дані акушерського анамнезу, гестаційна зрілість, стан новонародженого за шкалою Апгар, тривалість штучної вентиляції легень та оксигенотерапії, застосування в лікуванні сурфактанту, стать хворого. Високу прогностичну інформативність дають тяжкість респіраторного дистрес-синдрому і бронхолегеневої дисплазії, хірургічне закриття відкритої артеріальної протоки. Супутня патологія ЦНС не тільки сприяє розвитку туговухості у новонароджених, а й формує її результати. Набір прогностичних факторів наслідків порушення слуху дає можливість створити повіковий сценарій наслідків туговухості, що дозволить підвищити ефективність катамнестичного спостереження даного контингенту хворих.

Improvement of modern methods of nursing has increased the survival of premature infants, which resulted in an increasing of the proportion of illnesses specific to children who were born before term. Hearing loss occupies a prominent place among perinatal pathologies. The purpose of the study was to find out the factors determining the age dynamics and outcomes of hearing loss in children under 1 year to establish their diagnostic and prognostic role for the further development of promising proposals for the improvement of their medical and social support in the city. Materials and methods. The results of observations of 503 children with hearing loss have been analyzed. Data of ENT examination and the results of audiological examination by evoked otoacoustic emission have been used as a criterion of the course type and outcomes of hearing loss. The dynamics of the disease was evaluated in 2-3 months, 6 months and one year of life. Results and discussion. Significant predictors of outcome data of hearing loss are impaired obstetric history, gestational maturity, the condition of a newborn according to Apgar score, duration of mechanical ventilation and oxygen therapy, the use of surfactant in the treatment, the patient’s gender. The detailed information about the severity of respiratory distress syndrome and bronchopulmonary dysplasia, surgical closure of an open ductus arteriosus have high prognostic information value. Central nervous system comorbidities also generate the outcomes of hearing loss in newborns. Conclusion. Predictors of outcomes of hearing loss make it possible to create an age-specific scenario of outcomes of hearing loss in children of one year. The results of this study will help to improve a system of follow-up observation of this group of patients.

Совершенствование современных методов выхаживания позволило увеличить выживаемость недоношенных детей и, соответственно, привело к увеличению удельного веса заболеваний специфических для детей, рожденных до срока. Важное место среди перинатальной патологии занимает нарушение слуха. Цель работы – изучить факторы, детерминирующие повозрастную динамику и исходы тугоухости у детей до 1 года, установить их диагностическую и прогностическую информативность для разработки перспективных предложений по развитию системы медико-социального сопровождения в мегаполисе. Проанализированы наблюдения за 503 детьми с нарушениями слуха. В качестве критерия характера течения и исходов тугоухости использовались данные ЛОР-исследования и консультация сурдолога с проведением углубленного аудиологического обследования методом вызванной отоакустической эмиссии. Повозрастную динамику и исходы заболевания определяли в 2–3 месяца, 6 месяцев и годовалом возрасте ребенка. Значимыми предикторами исходов нарушения слуха являются данные акушерского анамнеза, гестационная зрелость, состояние новорожденного по шкале Апгар, длительность искусственной вентиляции легких и оксигенотерапии, применение в лечении сурфактанта, пол больного. Высокой прогностической информативностью обладают тяжесть респираторного дистресс-синдрома, бронхолегочной дисплазии и хирургическое закрытие открытого артериального протока. Сопутствующая патология ЦНС не только способствует развитию тугоухости у новорожденных, но и формирует ее исходы. Набор прогностических факторов исходов нарушения слуха дает возможность создать повозрастной сценарий исходов тугоухости, что позволит в перспективе повысить эффективность катамнестического наблюдения данного контингента больных.