Складний випадок диференційного діагнозу жовтяниці

Abstract

В процесі роботи лікарям доводиться проводити диференційну діагностику жовтяниць, нерідко потрапляючи у ситуацію, коли чітке проведення розмежування діагнозів викликає певні труднощі. Особливо часто це відбувається при виникненні нетипового перебігу захворювання. Холангіокарцинома є відносно рідкісною аденокарциномою жовчних протоків, яка складає приблизно 3 % всіх випадків злоякісних новоутворів шлунково-кишкового тракту. Характерним є тривалий безсимптомний перебіг хвороби. До моменту встановлення діагнозу, у 85,7 % хворих є метастатичне ураження печінки і лімфатичних вузлів. За статистикою США, розповсюдженість холангіокарциноми 1–2 випадки на 100 000 людей. Ризик захворюваності постійно зростає з віком. Зустрічається у 2–6 разів частіше у жінок. Від 5 % до 10 % випадків раку жовчних протоків – це внутрішньопечінковий рак. З незрозумілих причин за останні два десятиліття відмічено зростання захворюваності на холангіокарциному печінки в Європі, Північній Америці, Азії, Японії й Австралії – в той же час загальний рівень позапечінкових холангіокарцином падає. Клінічні ознаки холангіокарциноми залежать від локалізації пухлини. Позапечінкове розташування клінічно проявляє себе, коли пухлина блокує жовчовивідні шляхи, викликаючи безболісну жовтяницю. Внутрішньопечінкова пухлина перебігає з жовтяницею, свербіжем шкіри, болем у животі, гарячкою, втратою ваги, асцитом, прогресуючою слабкістю. Основними у діагностиці є методи візуалізації, біопсія пухлини.