Проблема ідентичності людини як проблема її цілісності: постнекласичний підхід

Abstract

У статті аналізується зв’язок між цілісністю людини та її ідентичністю. Доводиться, що в умовах глобалізаційних процесів відсутність адекватного реальній людині уявлення про її цілісність стало причиною деідентифікаційної кризи. Виявляються обмеження класичної та некласичної раціональності в уявленні про цілісність людини, які звузили людину та негативно вплинули на її відчуття тотожності самій собі. На прикладі метафізики тотальності як постнекласичної антропології демонструється онтико-онтологічна цілісність людини з парсико-генерологічним характером діяльності як проявом цієї цілісності. З’ясовується постнекласична сутність перервності ідентичності людини як стрибко-подібний перехід до нового типу цілісності.

В статье анализируется связь между целостностью человека и его идентичностью. Доказывается, что в условиях глобализационных процессов отсутствие адекватного реальному человеку представления о его целостности стало причиной деидентификационного кризиса. Выявляются ограничения классической и неклассической рациональности в представлении о целостности человека, которые сузили человека и негативно повлияли на его чувство тождества самому себе. На примере метафизики тотальности как постнеклассической антропологии демонстрируется онтико-онтологическая целостность человека с парсико-генерологичним характером деятельности как проявлением этой целостности. Выясняется постнеклассическая сущность прерывности идентичности человека как скачко-образный переход к новому типу целостности.

The article analyses the relation between the human integrity and human identity. It proves that in the course of globalization process the absence of the idea of human integrity adequate to the real human being has caused deidentification crisis. It (the article) reveals the limits of the classical and non-classical rationality in the idea of human integrity, which narrowed the human being and negatively affected its feeling of identity to him/herself. The example of metaphysics of totality as the postnon-classical anthropology demonstrates the human ontico-ontological integrity with the parsiko-generological nature of activity as the manifestation of this integrity. The article also establishes the postnon-classical nature of intermittence of the identity of the human being as a leap-like transition to a new type of integrity.