Communicative Orientation of Proper Names in English Fairy Tale Discourse

Abstract

The article deals with communicative role of onomastics in English fairy tale discourse. The most important function of onomastics in fiction discourse is nominating people, animals, items, locations and events. Proper names are carriers of communicative information and serve as means of releasing the content of the text. They give the recipient information about the temper, social status of the character and its position in society. The article offers classifications of proper names according to the object of nomination. Proper names have cognitive, communicative and semantic yield, they are headlines for extensional amount of information and provide its keeping and usage. Proper names are essential in fairy genre and perform the function of time-and-place markers. Onomastics in fairy tale discourse creates the background that makes the reader believe the reality of actions and characters. Proper names give the recipient an impression of authenticity of fiction world.

У статті розглядається комунікативна роль ономастики в англомовному казковому дискурсі. Найважливіша функція ономастики в художньому дискурсі – це найменування людей, тварин, предметів, місць та подій. Власні назви є носіями комунікативної інформації і слугують способом вираження змісту тексту. Вони дають читачеві інформацію про характер, соціальний статус персонажа та його позицію в суспільстві. У статті подана класифікація власних назв залежно від об’єкта найменування. Власні назви мають когнітивне, комунікативне та семантичне навантаження і виступають заголовками для великої кількості інформації, забезпечують її збереження та використання. Власні назви є необхідними в жанрі казки і виконують роль часово-просторових покажчиків. Ономастика в казковому дискурсі створює такий фон, що змушує читача повірити в реальність подій та персонажів. Власні імена формують у читача враження достовірності художнього світу.

В статье рассматривается коммуникативная роль ономастики в англоязычном сказочном дискурсе. Важнейшая функция ономастики в художественном дискурсе - это наименование людей, животных, предметов, мест и событий. Имена собственные являются носителями коммуникативной информации и служат способом выражения содержания текста. Они дают читателю информацию о характере, социальном статусе персонажа и его положении в обществе. В статье представлена классификация имен собственных в зависимости от объекта наименования. Имена собственные имеют когнитивную, коммуникативную и семантическую нагрузку и выступают заголовками для большого количества информации, обеспечивают ее хранение и использования. Имена собственные необходимы в жанре сказки и играют роль временно-пространственных указателей. Ономастика в сказочном дискурсе создает такой фон, что заставляет читателя поверить в реальность событий и персонажей. Имена собственные формируют у читателя впечатление достоверности художественного мира.