Міксоїдна ліпосаркома (огляд літератури)

Abstract

В структурі онкологічної захворюваності частка ліпосарком складає від 10 до 35 % всіх сарком м’яких тканин. Найчастіше вони локалізуються на кінцівках (60 %) та в заочеревинному просторі (10–20 %). Ліпосаркома – одне з найзагадковіших злоякісних захворювань, навколо якого досі залишається багато питань. Метою роботи є проведення аналізу даних літератури для встановлення молекулярних механізмів виникнення ліпосарком, а такожтактики стосовно хірургічного, хіміотерапевтичного та променевого лікування міксоїдної ліпосаркоми. Міксоїдна ліпосаркома зазвичай характеризується t (12; 16) транслокацією або, значно рідше, t (12; 22), що кодують транскрипцію FUS-CHOP гена, представлену в 40 % злоякісних пухлин жирової тканини. Високодиференційовані ліпосаркоми мають відносно простий каріотип, що включає в основному диплоїдний набір, за винятком хромосом з ампліфікацією 12q. Збільшення дедиференціювання супроводжується змінами в генотипі і в більшій мірі посиленням 12q локусів, у тому числі HDM2, CDK4 і інших генів. HDM2, локалізований в 12q15, а також CDK4, локалізований в 12q14.1, відіграють важливу роль в процесах онкогенезу, перешкоджаючи супресії пухлинних генів. В основі сучасної онкологічної хірургії покладено уявлення про абластику, а також поняття футлярності та зональності втручання. Крім хірургічного методу, під час лікування хворих на ліпосаркому, важлива роль належить ад’ювантій та неоад’ювантній променевій терапії. У якості першої лінії хіміотерапії використовуються іфосфамід та доксорубіцин, другої та третьої – гемцитабін, доцетаксел, а також препарат трабектедин. Альтернативні терапевтичні стратегії передбачають інгібування білка теплового шоку 90 (Hsp90), використання інгібіторів циклін-залежної кінази 4 (CDK4), CDK4/6 інгібіторів, анти-IGF-1R антитіл, інгібіторів RG7112 та антагоністів MDM2, антиген-специфічної вакцини на основі NY-ESO-1.

В структуре онкологической заболеваемости доля липосарком составляет от 10 до 35 % всех сарком мягких тканей. Чаще всего они локализуются на конечностях (60 %) и в забрюшинном пространстве (10–20 %). Липосаркома – одно из самых загадочных злокачественных заболеваний, вокруг которого до сих пор остается много вопросов. Целью работы является проведение анализа данных научной литературы для установления молекулярных механизмов возникновения липосарком, а также тактики относительно хирургического, химиотерапевтического и лучевого лечения миксоидной липосаркомы. Миксоидная липосаркома обычно характеризуется t (12; 16) транслокацией или, значительно реже, t (12; 22), кодирующих транскрипцию FUS-CHOP гена, представленную в 40 % злокачественных опухолей жировой ткани. Высокодифференцированные липосаркомы имеют относительно простой кариотип, включающий в основном диплоидный набор, за исключением хромосом с амплификации 12q. Увеличение дедифференцировки сопровождается изменениями в генотипе и в большей степени усилением 12q локусов, в том числе HDM2, CDK4 и других генов. HDM2, локализованный в 12q15, а также CDK4, локализованный в 12q14.1, играют важную роль в процессах онкогенеза, препятствуя супрессии опухолевых генов.В основе современной онкологической хирургии положено представление об абластике, а также понятие футлярности и зональности вмешательства. Кроме хирургического метода, при лечении больных липосаркомой, важная роль принадлежит адъювантной и неоадъювантной лучевой терапии. В качестве первой линии химиотерапии используются ифосфамид и доксорубицин, второй и третьей – гемцитабин, доцетаксел, а также трабектедин. Альтернативные терапевтические стратегии предусматривают ингибирование белка теплового шока 90 (Hsp90), использование ингибиторов циклин-зависимой киназы 4 (CDK4), CDK4 / 6 ингибиторов, анти-IGF-1R антител, ингибиторов RG7112 и антагонистов MDM2, антиген-специфической вакцины на основе NY- ESO-1.

The incidence of liposarcom has a proportion from 10 to 35 % among all soft tissue sarcomas in the cancer structure. They are often located on the extremities (60 %) and in the retroperitoneal space (10– 20 %). Liposarcoma is one of the most mysterious malignancies, which generates still a lot of questions. The aim of the work is to perform literature analysis for establishment of the molecular mechanisms of liposarcomata onset and tactics of surgery, chemotherapy and radiation treatment of mixoid liposarcoma. Mixoid liposarcoma is usually characterized by t (12; 16) translocation or, less commonly, by t (12; 22), that encodes transcription of the FUS-CHOP gene, which is represented by adipose tissue in 40 % of malignant tumors. Highly differentiated liposarcomata have a relatively simple karyotype, which includes mostly diploids, except for the chromosome with 12q amplification. Increase of differentiation is accompanied by the changes in the genotype and mostly by the 12q loci strengthening, including HDM2, CDK4 and other genes. HDM2, which is localized at 12q15, and CDK4, which is localized at 12q14.1, play an important role in the carcinogenesis, preventing tumor suppression genes. Conception of ablastics, ideas about sheath and zone intervention are the basis of modern oncological surgery. Adjuvant and neoadjuvant radiation therapy plays an important role in the treatment of patients with liposarcoma, in addition to the surgical method. Ifosfamidum and doxorubicin are used as the first-line chemotherapy, gemcitabine, docetaxel and trabektedin – as second- and third-line therapy. Alternative therapeutic strategies involve the inhibition of heat shock protein 90 (Hsp90), using of cyclin-dependent kinase 4 (CDK4) inhibitors, CDK4 / 6 inhibitors, anti-IGF-1R antibodies, RG7112 inhibitors and MDM2 antagonists, antigen-specific vaccines based on NY-ESO-1.