Типологія синтаксичних конструкцій в німецькій та українській мовах

Abstract

Німецька та українська мови є односистемними мовами: обидві належать до індоєвропейської мовної сім’ї. Спільні корені та тривалий період ізольованого розвитку, вказують на те, що вказані мови мають характеристики подібності та відмінності в своій внутрішній будові. Німецька та українська належать до синтетичного типу флективних мов. Це означає, що граматичне значення слів у них виражається, здебільшого, за допомогою системи флексій і реалізується в межах одного графічного слова. Але флективна система німецької мови бідніша, ніж у слов’янських мовах.

Немецкий и украинский языки являются односистемными языками: оба принадлежат к индоевропейской языковой семье. Общие корни и длительный период изолированного развития, указывают на то, что указанные языки имеют характеристики сходства и различия в своем внутреннем строении. Немецкий и украинский принадлежат к синтетическому типу флективных языков. Это означает, что грамматическое значение слов в них выражается, в основном, с помощью системы флексий и реализуется в пределах одного графического слова. Но флективная система немецкого языка беднее, чем в славянских языках.

German and Ukrainian are single-system languages: both belong to the Indo-European language family. Common roots and a long period of isolated development, indicate that these languages ​​have characteristics of similarity and differences in their internal structure. German and Ukrainian belong to the synthetic type of inflectional languages. This means that the grammatical meaning of words in them is expressed, mainly, with the help of a system of inflexions and is realized within a single graphic word. But the inflectional system of the German language is poorer than in the Slavic languages.