Маркери діабетичної нефропатії у пацієнтів із артеріальною гіпертензією ІІІ стадії та цукровим діабетом 2 типу і їх корекція

Abstract

Метою нашої роботи було дослідження маркерів діабетичної нефропатії у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу та порівняння нефропротекторних властивостей антигіпертензивних препаратів для відбіру найоптимальнішого. Основну групу склали 100 осіб із цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією III стадії, групу порівняння – 50 осіб із артеріальною гіпертензією, контролю – 25 умовно здорових добровольців. Методи дослідження: клінічні, біохімічні, статистичні. Альбумінурію було визначено у разовій ранковій порції сечі імуноферментним методом на напівавтоматичному аналізаторі BA-88 (Китай). Рівень глікозильованого гемоглобіну визначався за допомогою біохімічного методу. Встановлено, що рівень альбумінурії позитивно корелює із тривалістю діабету (r = 0,61; р < 0,001), рівнем систолічного (r = 0,25; р < 0,01) і діастолічного артеріального тиску (r = 0,31; р < 0,01), глікозильованого гемоглобіну (r = 0,52; р < 0,001). Співвідношення альбуміну до креатиніну є більш точним методом, ніж визначення однієї лише альбумінурії, так як рівень креатиніну у сечі залежить від віку, статі, індексу маси тіла. Поло- вина пацієнтів основної групи отримувала телмісартан, а половина – лізиноприл. Телмісартану був властивий нефропротекторний ефект, що виявлявся у зниженні рівня альбумінурії, глікозильованого гемоглобіну. До того ж, він не поступався лізиноприлу за органопротекторними властивостями і доцільний для призначення осо- бам із цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією ІІІ стадії.

Целью нашей работы было исследование маркеров диабетической нефропатии у пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2 типа и сравнение нефропротекторных свойств антигипертензивных препаратов для отбора самого оптимального. В основную группу вошли 100 лиц с сахарным диабетом 2 типа и артериальной гипертензией, в группу сравнения – 50 лиц с артериальной гипертензией, контроля – 25 условно здоровых добровольца. Методы исследования: клинические, биохимические, статистические. Альбуминурию было определено в разовой утренней порции мочи иммуноферментным методом на полуавтоматическом анализаторе BA-88 (Китай). Гликозилированный гемоглобин определялся с помощью биохимического метода. Мы определили, что показатель альбуминурии положительно коррелирует с продолжительностью диабета (r = 0,61; р < 0,001), уровнем систолического (r = 0,25; р < 0,01) и диастолического артериального давления (r = 0,31; р < 0,01), гликозилированного гемоглобина (r = 0,52; р < 0,001). Соотношение альбумина к креатинину является более точным методом, чем определение одной только альбуминурии, так как уровень креатинина в моче зависит от пола, возраста, индекса массы тела. Половина пациентов основной группы принимала телмисартан, а половина – лизиноприл. У телмисартана отмечено нефропротекторное действие, которое определяло снижение уровня альбуминурии, гликозилированного гемоглобина. Кроме того, он не уступал лизиноприлу относительно нефропротекторного действия и рекомендуется для назначения лицам с сахарным диабетом 2 типа и артериальной гипертензией ІІІ стадии.

No doubt that diabetes mellitus is a global epidemic nowadays. In addition, such patients are especially vulnerable to hypertensive injury. Furthermore, the coexistence with arterial hypertension has a significant impact of the poor prognosis. Previous studies have indicated that microalbuminuria is an independent risk factor for the decline in renal function as well as cardiovascular morbidity. Therefore, published guidelines advocate screening of microalbuminuria for patients with diabetes mellitus. The purpose of our study was the determination of markers of nephropathy for patients with diabetes mellitus and arterial hypertension and the comparison of nephroprotective action of telmisartan and lisinopril for improving treatment. We examined 175 patients in our clinical trial. They were treated in Sumy City Clinical Hospital № 1 during 2015-2016 years. 100 people from the first group had coexistent pathology, 50 people from the second had only arterial hypertension, 25 persons were healthy. Half persons from the first group were treated by telmisartan, another half consumed lisinopril. We evaluated glycated hemoglobin by biochemical method and albuminuria with the help of enzyme immunoassay. All data were analyzed with the help of statistical methods (Excel 2013). In addition, we evaluated the Student criteria (t), Pearson ratio (r) and the veracity of differences (p) for assessment results. The results of the study show the positive correlation between albuminuria as a basic marker of diabetic nephropathy and glycated hemoglobin (r = 0.52; р < 0.001), systolic (r = 0.25; р < 0.01), diastolic blood pressure (r = 0.31; р < 0.01), duration of diabetes mellitus (r = 0.61; р < 0.001). Moreover, the measuring of albumin to creatinine ratio is more expensive, but also more direct than determination only albuminuria. As a result there is the decrease of albuminuria, glycated hemoglobin in all patients with diabetes mellitus in the dynamic of treatment because of nephroprotective action of the drugs. In conclusion, determination of albuminuria, glycated hemoglobin as markers of nephropathy is necessary for patients with type 2 diabetes mellitus and arterial hypertension not only for improving kidney disorders, but also for prevention cardiovascular complications. Our study shows that nephroprotective action of telmisartan is less good than of lisinopril. So, telmisartan is recommended for patients with type 2 diabetes mellitus and arterial hypertension not only because of antihypertensive effect, but also for organoprotective action.