Жанрово-тематичний калейдоскоп жіночої емігрантської малої прози

Abstract

У статті досліджуються малі прозові жанри маловідомих українських письменниць міжвоєнної доби, головним чином вміщених на сторінках емігрантських часописів. З’ясовуються деякі біографічні відомості, визначено жанрові пріоритети малої прози. Різні види оповідань, новели, спогади, нариси В. О’Коннор-Вілінської, О. Храпко-Драгоманової, Лесі Верховинки мають спільну тематику – життя українського села у пореволюційний період, стосунки чоловіка й жінки, гендерна проблематика, емігрантське життя. Окреслено деякі стильові особливості малої художньої прози. Вона позначена глибоким психологізмом, філософськими й дидактичними узагальненнями. Відчутні екзистенціальні, етнографічні й фольклорні мотиви, національна символіка; містяться елементи апокрифів, фантастики та священної історії – тобто явища, характерні для літератури початку ХХ століття. Звертається увага на культурні традиції українців, обґрунтовуються антивоєнні настрої селян, підкреслюється майстерність письменниць, що полягає у використанні мовно-стилістичних і художніх засобів та прийомів. Зазначено, що без цих та інших імен письменниць неможливо скласти уявлення про український літературний простір ХХ століття.

The article deals with some genres of flash fiction of little-known Ukrainian writers of the interwar period, which have mainly been placed on the pages of the emigration periodicals. Some author biographical information is being analysed and genre priorities of flash fiction are being set. Different types of stories, novels, memoirs and essays of B. O'Connor-Vilinska, O. Khrapko-Drahomanov, Lesia Verhovynka reveal a common theme – life of the Ukrainian village in the post-revolutionary period, relationship between men and women, gender issues, emigrant life. Some style features of the flash fiction have been outlined, some of which are deep psychological, philosophic and didactic generalizations. One perceives existential, ethnographic and folklore motifs, finds national symbols; apocrypha elements, fiction and sacred history – these are characteristics of the literature of the early twentieth century. Particular attention is being drawn to the cultural traditions of the Ukrainian people, depicting anti-war atmosphere of peasants. The writing skills of the writers, which lies in the use of the linguistic,stylistic, and artistic tools and techniques, is being emphasized. The idea of the general cultural space of the twentieth century without these and other names of women writers is inconceivab.

В статье исследуются малые прозаические жанры малоизвестных украинских писательниц межвоенного периода, главным образом помещенных на страницах эмигрантских журналов. Выясняются некоторые биографические сведения, определены жанровые приоритеты малой прозы. Различные виды рассказов, новеллы, воспоминания, очерки В. О’Коннор-Вилинской, O. Храпко-Драгомановой, Леси Верховинки имеют общую тематику – жизнь украинского села в послереволюционный период, отношения мужчины и женщины, гендерная проблематика, эмигрантская жизнь. Очерчены некоторые стилевые особенности малой художественной прозы. Она обладает глубоким психологизмом, философскими и дидактическими обобщениями. Ощутимы экзистенциальные, этнографические и фольклорные мотивы, национальная символика; содержатся элементы апокрифов, фантастики и священной истории – то есть явления, характерные для литературы начала ХХ века. Обращается внимание на культурные традиции украинцев, обосновываются антивоенные настроения крестьян, подчеркивается мастерство писательниц, которое заключается в использовании стилистических и художественных средств и приемов. Отмечено, что без этих и других имен писателей невозможно создать общее представление об украинском литературном пространстве ХХ века.