Фальшива тривога

Abstract

Усе ще в одному з головних стратегічних питань (інтеграція вітчизняної науки у світову спільноту) наша країна не має чіткої позиції. Різати по живому (дозволити університетам самостійно присуджувати вчені ступені і звання, скасувати встановлені державою надбавки та доплати за ступені і звання тощо) ніхто не хоче, оскільки такий крок, безперечно, викличе невдоволення багатотисячної армії наукових і науково-педагогічних працівників, а осіб, котрі приймають рішення (це, до речі, майже поголовно доктори і професори), відверне від процесу накопичення капіталу. Для еволюційного ж шляху потрібні роки, потрібна чітка, а головне – послідовно і в обов'язковому порядку втілювана в життя стратегія. Такий варіант в умовах нескінченного розгардіяшу в державному топ-менеджменті нездійсненний. Ось залишається хіба що зрідка пострілювати... холостими.

Still one of the main strategic issues (domestic science integration into the world community), our country has no clear position. Cut to the quick (allow universities to award academic degrees and titles, undo installed state allowances and additional payments for degrees and titles, etc.) no one wants, as long as it surely will cause dissatisfaction of thousands of army scientific and educational workers, and persons who decision (which, incidentally, almost to a man doctors and professors) away from the process of capital accumulation. For the same evolutionary path will take years, require precise, and most importantly - consistently and without fail embodied in the life strategy. This option in terms of endless mess of the state top management feasible. That is perhaps occasionally postrilyuvaty ... blank.