Аналіз методик проектування проточних частин осьових насосів

Abstract

Розглядаючи існуючі методики проектування осьових робочих органів можливо виділити декілька основних. По-перше, це метод підйомних сил, в основі якого лежить вибір профілю гратки за потрібним коефіцієнтом підйомної сили. По-друге, це метод Вознесенського-Пекіна, який базується на складанні плоскопаралельного незбуреного потоку рідини з потоком, створеним вихорами, стоками тощо. В якості третьої можливо розглядати двовимірну теорію, створену Д.Я. Сухановим, В.І. Богдановським, А.С. Єрьоміною та їх учнями, у відповідності до якої лопать колеса розбивається на циліндричні перерізи та задається нерівномірний розподіл по радіусу осьових швидкостей та циркуляції. Крім того існує методика Проскури, яка ґрунтується на теорії профілю. Відома також методика, запропонована американськими вченими, що передбачає розрахунок лопаті при відсутності закрутки потоку на вході та постійному коефіцієнту витрат на вході і приросту енергії по усім радіусам. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/5415