Оптимізація лікування гострого бронхіту у дітей шкільного віку за допомогою застосування гомеопатичного препарату "Траумель"

Abstract

Проблема гострих бронхітів залишається актуальною у педіатричній практиці, у зв'язку зі значною поширеністю (250 випадків на 1000 дітей) і стабільним збільшенням кількості хворих (за 10 років у 3,6 рази) [49]. Підвищенню частоти гострих бронхітів сприяє порушення загального імунологічного стану дитячого організму,особливо клітинних факторів імунного захисту [29]. У 90% випадків етіологічний чинник гострого бронхіту в дітей - віруси, найбільш поширеними з яких є грип А, В, С, парагрип, аденовірус, респіраторно-синцитіальний вірус та риновірус. Cеред бактеріальних збудників найбільше значення мають S. pneumoniaе, M. catarrhalis, H. influenzaе та M. pneumoniaе[30]. Основою патогенезу гострого бронхіту є запалення, яке відіграє захисну роль незалежно від етіології. На ранніх етапах захворювання на рівні тканин воно супроводжується вазодилатацією, збільшенням проникності судин, ексудацією з наступним набряком міжклітинного простору, вивільненням медіаторів запалення, зміною секреції та активацією механізмів ерадикації збудника. За несприятливого перебігу запалення прогресує і стає патологічним- змінюється прохідність дихальних шляхів, знижується мукоциліарний кліренс, порушується утворення та склад слизу, частіше у бік гіперпродукції з накопиченням гістаміноподібних речовин, виникає стаз, що веде до скупчення продуктів розпаду тканин та мікроорганізмів. Це є чудовим поживним матеріалом для розмноження бактерій, чинником підтримки запального процесу та розвитку ускладнень – обструкції, набряку легень, нагноєння [55]. Незважаючи на те, що гострий бронхіт найчастіше має вірусну етіологію, 50–79% дітей при гострому бронхіті лікарі призначають антибіотики, з них у понад половині випадків — широкого спектра дії [5]. Клінічне спостереження доводить, що застосування антибіотиків не запобігає розвитку ускладнень, не прискорює зникнення основних симптомів гострого бронхіту і не чинить істотного впливу на перебіг хвороби [49]. Ефективність лікувальних заходів у повній мірі залежить від раннього і цілеспрямованого впливу на хід запального процесу [67]. Для впливу на запалення нерідко призначають нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Проте слід пригадати, що за частотою побічних реакцій НПЗЗ займають третє місце [65]. Окрім того,дана група лікарських засобів, блокуючи запалення, не вирішує задачу повноцінного завершення запального процесу і максимального розкриття його саногенетичного потенціалу. Відсутність корекції гіпоксії, енергодефіциту та інших патогенетичних механізмів запалення може призвести до розвитку ускладнень і хронізації запалення. Нові можливості вирішення цього питання пропонує біорегуляційний підхід і створені на його принципах комплексні біорегуляційні препарати (КБП). Їх надмалі дози сприяють активації детоксикації та відновленню саногенетичних процесів саморегуляції [17, 28]. Важлива властивість КБП — відсутність фармакокінетики. Це пов'язано з тим, що надмалі дози діючих речовин не метаболізуються в організмі. По суті, це інша фармакологія — «фармакологія малих / надмалих доз», на відміну від традиційних лікарських засобів — «фармакології великих доз». Слід зазначити, що ці дві фармакології прекрасно поєднуються і доповнюють одна одну за умови своєчасного і правильного застосування та поєднання [33]. Базовим препаратом у терапії запальних процесів серед КБП є добре відомий лікарям різних спеціальностей Траумель С (виробництва компанії «БіологішеХайльміттель Хеель ГмбХ») [65], який складається з 14 рослинних та мінеральних компонентів у гомеопатичних дозах. Траумель С сприяє відновленню балансу системи регуляції, яка контролює перебіг запального процесу. Це відбувається завдяки допоміжній імунологічній реакції, яка ініціюється надмалими дозами компонентів препарату через активацію роботи регуляторних лімфоцитів (Th3-лімфоцитів). Останні, синтезуючи TGFβ, який регулює активність Т-хелперних клітин (Th-1, Th-2),контролюють баланс прозапальних та протизапальних цитокінів. Така дія сприяє завершенню запалення з відновленням функції та структури тканини, попереджує розвиток ускладнень і зводить до мінімуму можливість хронізації процесу [54]. У літературі є поодинокі відомості щодо ефективного застосування парентеральних форм Траумелю С при гострому гнійному бронхіті [54]. На сучасному етапі дослідження периферійної крові залишаються надійним критерієм оцінки стану здоров’я хворих. Про це свідчать публікації, в яких висвітлюється роль використання умовних інтегральних показників крові для кількісної оцінки тяжкості захворювання і порівняльної оцінки ефективності різних методів терапії при різній соматичній патології [32, 58]. Відомості про те, що інтегральні показники крові можуть змінюватися на ранніх стадіях захворювання, дає підставу до застосування умовних інтегральних гематологічних коефіцієнтів без спеціальних методів дослідження для оцінки в динаміці стану імунного гомеостазу та ефективності терапії. Оскільки відомості щодо інтегральних гематологічних коефіцієнтів при гострих простих бронхітах є поодинокими, а вплив гомеопатичного препарату Траумелю С на перебіг даного захворювання не вивчався, то це питання є актуальним і сьогодні. Мета дослідження – підвищення ефективності лікування дітей, хворих на гострий бронхіт, шляхом застосування антигомотоксичного препарату Траумель С на фоні традиційної (базисної) терапії.