Вимоги до управління діяльністю фінансово-кредитних установ, функція посередництва: досвід Нігерії

Abstract

У даній статті зосереджено увагу на джерелах фінансування та строках боргових зобов’язань фінансово-кредитних організацій Нігерії з точки зору пропозиції функції фінансового посередництва та на питанні сфери застосування капіталу та вимог стосовно строків боргових зобов’язань з точки зору попиту функції фінансового посередництва. Головна мета статті – порівняти ці дві проблеми та виявити головні тенденції управління діяльністю фінансово-кредитних установ. В якості інструмента дослідження було використано анкету, а аналіз проведено за допомогою використання описової статистики та багатопараметричної узагальненої лінійної моделі. Результати вказують на те, що всі фінансові організації, діяльність яких досліджувалась, віддавали перевагу короткостроковому фінансуванню та інвестуванню. Ці організації були значною мірою пристосовані до досягнення поставлених цілей, коли частка акціонера в капіталі підприємства пов’язана з борговими зобов’язаннями. Страхові компанії найбільшою мірою пристосовані до досягнення цілей, а також більш схильні до фінансових ризиків. Під час проведення дослідження можна було спостерігати майже ідеальну синхронність між структурою строків повернення боргу джерелам фінансування та сферами застосування капіталу.

This paper focuses on the funding sources, repayments, and maturity implications of financial institutions in Nigeria at the supply side of their financial intermediation function. It also concerns itself with the investment outlets and maturity imperatives of the demand side financial intermediation. The principal aim was to compare the two sets of activities in a bid to bring out the critical financial management undertones of the operations of the institutions. The questionnaire was used as the research instrument, while analyses were made using descriptive statistics and the multivariate generalized linear model. The results indicate that all the financial institutions studied displayed unalloyed preference for short-term funding and investing operations. The institutions were highly geared when equity is related to debt obligations. Insurance companies are the most highlygeared and as such are more susceptible to financial risks. There was a near-perfect synchrony between the maturity structure of the funding sources and the investment outlets.