Величина активів, прийняття ризику та прибутковість у банківському секторі Кореї

Abstract

Використавши перехресні дані з корейських банків до та після посилення регулювання у банківському секторі наприкінці 1997 року, ми виявили переконливі докази того, що більші банки мають дуже неправильні, непри- буткові стимули стосовно прийняття ризику, але лише тоді, коли нормативні вимоги є невизначеними. Отже,типовий моральний ризик більших банків у нашій вибірці фактично має місце лише у період дерегуляції. Після того, як регулювання стає більш жорстким, неправильна поведінка в плані прийняття ризику зникає, а ризиковий стиль поведінки стає більш вигідним. Базуючись на наших результатах, можна вивести наступний висновок для економічної політики. Якщо злиття вважається одним з найлегших способів захопити більшу частку ринку та отримати більший прибуток, а багато банків слідують цьому напрямку, регулюючі органи, від яких вимагається зберігати безпечне та здорове середовище для банківської діяльності, мають зрозуміти, що кінцевий чистий вплив цієї моделі ризику на прибутковість банку, а також на безпеку та надійність усієї банківської індустрії залежатиме від того, наскільки ефективною буде діяльність регулюючих органів.

From the cross-sectional data of Korean banks before and after the regulation of banking industry was tightened in the late 1997, we find significant evidences that larger banks have very perverse, unprofitable risk-taking incentives, but only when the regulations are loose. Thus, the typical moral hazard of larger banks does exist only in the period of deregulation in our sample. After regulations are tightened, the perverse risk-taking behavior disappears and risk-taking behavior becomes more profitable. Based on our findings, the following policy implication could be derived. If consolation and merger are believed to be one of the easiest ways to capture greater market share and make higher profit, and many banks follow this wave and trend, regulators that are required to maintain the safe and sound environment for banking should understand that the resulting net effect of this pattern on the bank’s risk and profitability, and therefore, on the safety and soundness of the entire banking industry will depend on the extent to which such activities are accompanied by proper monitoring of regulators.