Основні фактори системи фінансового управління: міжнародний досвід

Abstract

Дана робота – це спроба дослідити основні фактори вибору країною відповідної системи фінансового управління: секторна, часткова та комплексна. Секторний контроль має місце, коли банківська система країни, сектор страхування та сектор цінних паперів контролюються трьома різними регулятивними органами, тоді як комплексний контроль існує, коли нагляд за усіма трьома секторами здійснює одна структурна одиниця. Частковий контроль займає проміжне місце між цими двома системами. При розгляді вибірки, що складалась зі 101 країни, було виявлено, що має місце “зворотний ефект центрального банку”, тобто країни, чий центральний банк також контролює їхні банки, схильні приймати систему секторного контролю. Також існує доказ “ефекту масштабу”, тобто країни з більшою кількістю населення віддають перевагу секторному або частковому контролю. “Ефект бідної країни” відкидається, оскільки бідним країнам більшою мірою притаманна система секторного контролю. Розвинуті держави схильні обирати систему комплексного контролю, тоді як менш розвинуті країни головним чином приймають частковий, а не комплексний контроль. Завдяки наданню переваги секторному, а не комплексному контролю, країни Центральної та Східної Європи пережили “ефект СЕЕ”. Особливо цікавим є те, що має місце “ефект розмиття відмінностей”, оскільки в країнах, чиї банки не займаються операціями з цінними паперами та страховою діяльністю, існує тенденція приймати систему часткового та комплексного контролю. Нарешті, “ефект гарного управління” підтверджується в тих країнах, для яких характерна система досконалого управління і де приймається система комплексного контролю.