Банки та керівні органи державного сектора економіки

Abstract

Мета даного дослідження – розглянути сучасну фінансову кризу через призму моделей зв’язку між керівними органами банківської сфери та державного сектора економіки, а саме, встановити різницю між англосаксонською та азіатською моделями. В англосаксонській моделі керівні органи спрямовували увагу на регулювання інфляції, тоді як банківські стратегічні рішення були залишені банківським менеджерам у контексті регулювання «м’якого дотику». В азіатській моделі стратегічні рішення політики банку були набагато більше обмежені зовнішніми агентами, найчастіше державного сектора. Зараз англосаксонська модель вважається недосконалою, і державному сектору доведеться більше втручатися для запобігання колапсу, забезпечуючи системні фінансові заклади страхуванням проти неліквідності та неплатоспроможності. Чи приведе це до тіснішого об’єднання англосаксонської та азіатської моделей?

The purpose of this study - to examine the current financial crisis through the lens models of communication between the governing bodies of the banking sector and public sector, namely, the difference between Anglo-Saxon and Asian models. In Anglo-Saxon model of governing bodies directed attention to the control of inflation, while the bank's strategic decisions are submitted by bank managers in the context of regulation of "soft touch". In Asian model of strategic policy decisions of the bank were much more limited external agents, most of the public sector. Now the Anglo-Saxon model is imperfect, and the public sector will increasingly intervene to prevent collapse, systemic financial institutions providing insurance against illiquidity and insolvency. Does it lead to a closer union Anglo-Saxon and Asian models?