Дерегуляція та диференціація продукції у банківському секторі

Abstract

У статті аналізується відношення між банківською регуляцією та індивідуалізацією продукції. Автори моделюють банківську конкуренцію, припускаючи горизонтальну та вертикальну диференціацію. Горизонтальний компонент має відношення до рішень стосовно галузей, тоді як вертикальна інтеграція слугує для “визначення” задоволеності клієнтів, які мають справу з певним типом банку. Проведено емпіричний аналіз дерегуляції банківської системи Іспанії. Автори показали, що прямий канал від дерегуляції до конкуренції сприяв конкурентній поведінці різних типів банківських установ Іспанії. Також було оцінено знання банків стосовно рівняння попиту та виявлено, що приватні банки були більш точними, ніж ощадні установи, у оцінці переваг клієнтів. Автори припускають, що кращі знання надали приватним банкам перевагу над ощадними в плані успішної диференціації продукції. This article analyzes the relationship between banking regulation and individualization of products. The authors model banking competition, assuming horizontal and vertical differentiation. Horizontal component is relevant to decisions about areas, while vertical integration serves to "define" customer satisfaction, dealing with a specific type of bank. An empirical analysis of the Spanish banking system deregulation is done. Authors showed that the direct channel from deregulationi to competition had been instrumental in the competition conduct of different types of bank institutions of Spain. Knowledge of banks was also appraised in relation to equalization of demand and it is discovered that private banks were more accurate than savings institutions in assessing clients' preferences. The authors suggest that better knowledge provided private banks an advantage over savings banks in terms of successful product differentiation.