Інвестиційні стимули, ризик та форми власності банків країн, що розвиваються

Abstract

В результаті аналізу балансових звітів комерційних банків за трирічний період (1993-1995 рр.) було 1) підтверджено результати попередніх робіт стосовно того, що ризиковий стиль поведінки підприємства залежить від рівня моніторингу та контролю, які обумовлені різними формами власності та відмовою (на правовому рівні) від застосування примусових заходів; 2) оцінено рівень ризику за допомогою використання результатів фінансових звітів (це дуже важливо для економіки тих країн, де обмежена діяльність ринку акцій); 3) розглянуто питання стосовно того, чи є ризик ланцюгової реакції реальною загрозою для фінансових організацій всередині групи банків. Авторами статті доведено, що комерційні банки, які є частиною фінансової групи, не наражають кошти своїх вкладників на ризик, чого не можна сказати про комерційні банки, які не належать до фінансової групи і кошти чиїх вкладників є більш ризиковими.

We analyze the balance sheets of commercial banks for the three-year period (1993-1995) and make three major observations. First, we confirm earlier work that shows that risk-taking behavior is related to the degree of monitoring and control afforded by different ownership forms during a period of regulatory forbearance. Second, we measure risk using financial statement data. This is important for economies where there are limited stock market activities. Third, we add to the debate of whether contagion is a real threat among financial institutions within a group. Specifically, we show that commercial banks that are a part of a financial group do not appear to place the depositors’ funds at greater than normal risk. However commercial banks that are part of a nonfinancial group do place depositors funds at greater risk.