Фінансові кризи та буфер капіталу: дані з банківського сектору Туреччини

Abstract

Глобальний розвиток після краху американської житлової та іпотечної системи з впливом банкрутства компанії Lehman Brothers призвели до неминучої глобальної фінансової кризи. Криза швидко поширилася на інші країни, завдяки глобалізації та сек’юритизації ризикових активів. Нестача ліквідності та зруйнована довіра між банками заблокували міжбанківські операції. Позабалансові транспортні засоби та канали також створили надмірне навантаження на ліквідність банку та потреби капіталу. Банки мали прагнення продати свої активи, щоб збільшити їхню ліквідність, але це призвело до поширення кризи ліквідності на ринки акцій та облігацій. У місцевих умовах, після банківської кризи та кризи ліквідності, особливо різких у 2000-2001 роках, банківський сектор Туреччини багато чому навчився та розробив значну кількість запобіжних і структурних заходів спрямованих на кризи. Дане дослідження було проведено на основі зібраних даних з 1997 по 2004 роки та надає уявлення про використання буферу капіталу банківським сектором Туреччини в якості запобіжного заходу до та під час криз. Згідно з першою класифікацією типів банку, результати показують, що розвинуті та інвестиційні банки віддають перевагу вищому буферу капіталу. Державні депозитні банки, з іншого боку, є банками з негативними буферами капіталу у середніх строках. У статті зроблено висновок, що буфери капіталу в банківській системі Туреччини різко підвищились під час програми реструктуризації банківського сектора Туреччини в 2001 році. Якщо автори виключають банки віднесені до Фонду страхування ощадних депозитів, буфер капіталу банківської системи Туреччини був більший за буфер капіталу Європейського банківського сектору. Результати стосовно циклічного збільшення буферів капіталу у банківській системі Туреччини, відображають те, що приватні депозитні банки змінюються проциклічно. Окрім періоду криз 2000 та 2001 років, банки розвитку та інвестиційні банки проявляють проциклічний рух. Таким же чином, загальна вибірка, виключаючи банки, що знаходяться під контролем Фонду страхування ощадних банків, проциклічно змінює свої курси, окрім 2000 та 2001 років. Банки малого та середнього розміру змінюють свої курси проциклічно окрім докризового 1999 року та кризових років. Лише банки, що знаходяться під контролем Фонду страхування ощадних депозитів змінюють курси в протифазі циклу. В результаті, загальна вибірка змінюється проциклічно окрім докризового 1999 року та кризових років (2000 та 2001). За запропонованими даними можна зробити висновок, що банківський сектор Туреччини використовує буфер капіталу як запобіжний засіб проти фінансової кризи. Global development after the collapse of the U.S. housing and mortgage system with the influence of bankruptcy of Lehman Brothers led to inevitable global financial crisis. The crisis quickly spread to other countries due to globalization and securitization of risky assets. Lack of liquidity and destroyed trust between banks blocked interbank transactions. Off-balance sheet vehicles and channels have also created excessive pressure on bank liquidity and capital requirements. Banks had the desire to sell their assets in order to increase liquidity, but it led to the spread of the liquidity crisis on equity and bond markets.After the banking crisis and liquidity crunch, especially sharped in 2000-2001 Turkish banking sector learned a lot and developed many safety and structural measures aimed at crisis. This study was conducted based on data collected from 1997 to 2004 and gives an idea of the use of buffer capital banking sector in Turkey as a precaution before and during the crisis. According to the first classification of the types of bank results show that the developed and investment banks prefer higher capital buffers. State deposit banks, on the other hand, there are banks with negative capital buffers in the medium term. The article concludes that capital buffers in the banking system of Turkey sharply increased during the program restructuring of the banking sector of Turkey in 2001. If authors exclude banks assigned to Provident Fund savings accounts, buffer capital in the banking system of Turkey was larger than the buffer capital of the European banking sector. Results concerning the cyclical increase capital buffers in the banking system of Turkey, reflecting the fact that private deposit banks change procyclical. In periods of crisis in 2000 and 2001, development banks and investment banks exhibit pro-cyclical movement. Similarly, the total sample, excluding banks under the control of Provident Fund savings banks, procyclical changes its courses except 2000 and 2001. Banks of small and medium-sized changing their courses procyclical than before the crisis of 1999 and the crisis years. Only banks that are under the control of the Fund insurance savings accounts change course in the opposite cycle. As a result, the total sample varies procyclical than before the crisis of 1999 and the crisis years (2000 and 2001). According to the proposed one can conclude that the Turkish banking sector uses capital buffer as a precaution against the financial crisis.