Теоретико-правовий підхід до сучасного розуміння банківської таємниці

Abstract

Українські дослідники часто розглядають юридичну категорію «банківська таємниця» у двох значеннях: як інформацію стосовно діяльності та фінансового становища клієнтів, що стала відома банку в процесі його обслуговування, і як субінститут фінансового права, що регулює суспільні відносини з приводу банківської таємниці. При цьому основні критерії розмежування – правовий режим банківської таємниці та суб’єктивне право особи на інформацію, закріплене у статті 34 Конституції України та гарантоване державою, але варто пам’ятати, що суб’єктивне право на інформацію не є монолітним, універсальним явищем. Право на доступ до інформації не можна ототожнювати з правом на свободу інформації, оскільки вони хоча й мають однакову мету – забезпечення реалізації потреби людини в інформації, проте у них різне функціональне призначення.

The legal regime of banking secrecy and subjective individual right to information enshrined in Article 34 of the Constitution of Ukraine and guaranteed by the state. But it should be remembered, that the subjective right to information is not monolithic, universal phenomenon. The right of access to information can not be equated with the right to freedom of information as though they have the same goal - to ensure the implementation of human needs in information, but they have different functional purposes.