Встановлення істини в цивільному процесі

Abstract

Істина – це відповідність певних знань дійсності. Істина (veritas) – це “відповідність ствердження або заперечення якого-небудь співвідношення його дійсній наявності чи відсутності між існуючими співвідношеннями речей, їх ідей і законів”. Істині протиставиться хибне припущення, а прийняття істинного припущення за хибне і навпаки є помилкою. Істина визнається достовірною, коли співвідношення, що стверджується або заперечується, насправді виявляється існуючим чи неіснуючим і підлягає перевірці. Коли перевірка неможлива й істина не може бути встановлена призначеним для цього шляхом, як наслідок отримуємо або вірогідність, або неможливість, або тільки припустимість; замість знання – думку, сумнів, незнання. Критерій достовірності істини, тобто можливість її виявлення перевіркою, є очевидність істини, а рішення прийняти відому думку за істинну чи хибну і покласти її в основу своєї діяльності або відхилити її є переконанням.