Лабораторна діагностика та лікування "демодекс-залежних" дерматозів

Abstract

Робота присвячена вивченню можливостей пошуку антидемодексних препаратів системної дії серед ліків, що використовуються в сучасній медицині за загальновідомим призначенням, однак у якості протидемодексних не застосовуються. Визначено особливості хімічної будови відомих протикліщових засобів переважно зовнішньої дії, на основі виявлених спільних рис здійснено відбір препаратів, щодо яких висунуте припущення про їхню можливу спроможність системно впливати на демодицид. Відібрано 22 препарати різних фармакологічних груп, у тому числі протитуберкульозні засоби та протиглисний препарат празиквантел. Правильність обраного шляху пошуку антидемодексних препаратів системної дії перевірено у два способи. Перший полягав у порівнянні стану популяції демодицид у хворих, які отримували протитуберкульозну терапію, та у людей, що не приймали жодних препаратів протягом останніх шести місяців. Установлено, що комплексне протитуберкульозне лікування із застосуванням ізоніазиду, етіонаміду, протіонаміду, піразинаміду та натрію пара-аміносаліцилату має вплив на демодицид, достовірно зменшуючи чисельність їхньої популяції у 2,76–2,98 разу. Другий спосіб полягав у визначенні впливу препарату празиквантел (більтрицид) на популяцію демодицид у хворих на розацеа, демодикоз та періоральний дерматит. Виявлено системну антидемодексну дію засобу, що застосовувався у якості моно терапії – установлено зменшення чисельності популяції демодицид у 7,25 разу. Запропонований новий атравматичний інструмент для взяття матеріалу з метою дослідження на кліщів роду Demodex. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/6236