Оцінка ефективності превентивної і післяопераційної аналгезії при переломах лицьового скелету

Abstract

Метою даного дослідження було встановити ефективність ретардованих форм диклофенаку в превентивній і післяопераційній аналгезії за умов лікування переломів лицевого скелету. Методи дослідження. Обстежено 32 пацієнтів, що були прооперовані з приводу переломів лицевого скелету методом металостеосинтезу та рандомізовані в групи за трьома режимами лікування. Хворі І групи отримували орально кеторолак 10 мг після операції, ІІ групи – пролонгований диклофенак 100 мг в післяопераційному періоді, ІІІ – пролонгований диклофенак 100 мг одноразово до операції і в післяопераційному періоді. Для оцінки болю використовували 100-мм візуальну аналогову шкалу (ВАШ). Набряк визначали методом, запропонованим в своїх дослідженнях Ustun et al., (2003). Тризм жувальної мускулатури визначали в мм як відстань між різцями верхньої та нижньої щелеп при максимально відкритому роті. Набряк обличчя та тризм визначали на 1,3,5,7 день після операції. Результати. Встановлено, що через годину після операції найменша інтенсивність болю спостерігалася за умов використання ретардованих форм диклофенаку в перед- та післяопераційний періоди. З третьої до шостої години післяопераційного періоду відбувалось зростання інтенсивності болю у всіх хворих, причому в І та ІІ групах його значення мали суттєві відмінності між собою і достовірно вищими, ніж у пацієнтів ІІІ групи. Темпи стихання больового синдрому в динаміці були швидшими у пацієнтів ІІІ групи з переважанням аналгетичної активності диклофенаку над кеторолаком. Аналогічна тенденція встановлена й на 24, 48 і 72 години післяопераційного періоду. Аналіз кількісних показників тризму та набряку обличчя свідчив про найбільш ефективні результати лікування у хворих, які приймали ретардовані форми диклофенаку (5 і 7 днів)), ніж у тих, кому призначали кеторолак (на 8 день). Висновки. Результати отриманих даних дозволяють зробити висновки, що превентивне призначення нестероїдних протизапальних засобів в передопераційному періоді є найбільш ефективним заходом для анальгезії, зменшення запалення в ділянці операції та відновлення функції в післяопераційному періоді. Використання ретардованих форм диклофенаку свідчить про суттєво потужнішу в порівнянні з кеторолаком протибольову і протизапальну дію у пацієнтів після хірургічних втручань з приводу переломів лицьового скелету.

Целью данного исследования было установить эффективность ретардованых форм диклофенака в превентивной и послеоперационной аналгезии при лечении переломов лицевого скелета. Методы исследования. Обследовано 32 пациента, прооперированных по поводу переломов лицевого скелета и рандомизированы в группы с тремя режимами лечения. Больные I группы получали оральный кеторолак 10 мг после операции, II группы – пролонгированный диклофенак 100 мг в послеоперационном периоде, III –пролонгированный диклофенак 100 мг однократно до операции и в послеоперационном периоде. Для оценки боли использовали 100 мм визуальную аналоговую шкалу (ВАШ). Отек определяли методом, что используется в аналогичных исследованиях Ustun et al., (2003), тризм жевательной мускулатуры путем измерения расстояния между резцами при максимально открытом рте. Отек лица и тризм определялись на 1, 3, 5, 7 день. Результаты. Установлено, что на первый послеоперационный час наименьшая интенсивность боли наблюдалась при использовании ретардованих форм диклофенака в перед и послеоперационный периоды. Начиная с трех часов послеоперационного периода до шести наблюдался рост боли во всех группах, причем в первых двух группах количественный показатель его значения был достоверно выше, чем в третьей группе, хотя показаны существенные различия и среди больных I и II группы. Быстрые темпы стихания болевого синдрома были у пациентов III группы с преобладанием анальгезирующего эффекта диклофенака по сравнению с кеторолаком. Аналогичная динамика установлена и на 24, 48 и 72 часа по- слеоперационного периода. Проведенный анализ количественных значений изучения тризма и отека лица свидетельствовал за положительную динамику на 5 и 7 дни с констатацией наиболее эффективных результатов при использовании ретардованых форм диклофенака, тогда как в I группе положительная динамика была отмечена на 8-й день. Выводы. Результаты полученных данных позволяют сделать выводы, что превентивная анальгезия является наиболее эффективной в направлении послеоперационного обезболивания, уменьшения воспаления в области операции и в восстановлении функции. Использование ретардованых форм диклофенака свидетельствовало о существенно более мощных противоболевом и противовоспалительном действиях у пациентов после вмешательств по поводу переломов лицевого скелета по сравнению с кеторолаком.

Objectives. To establish the efficiency of Diclofenac retard in preventive and postoperative analgesia in the treatment of facial bone fractures. Material and methods. We examined 32 patients, for whom we perform surgery on facial bone fractures. They were randomized into three treatment groups. Patients from I group received oral ketorolac 10 mg after surgery, group II – prolonged diclofenac 100 mg during postoperative period, III – prolonged diclofenac 100 mg once before surgery and during postoperative period. A 100-mm visual analog scale (VAS) was used to assess the pain, and the quantitative parameters were checked every hour for 8 hours and then at 24, 48, 72 hour after the intervention. Edema was determined by the method used in similar studies Ustun et al., (2003). The trism of chewing muscles was measured as the distance between the incisors of maximum mouth opening. Edema of the face and trism were determined on days 1, 3, 5, 7. Results. All patients complained of pain, swelling of the face and limitation of mouth opening during postoperative period. The analysis of the level of pain sensation showed significant differences between the analgesic effects of proven treatment programs. It was found that during the first postoperative hour, the lowest intensity was observed in treatment with retarded forms of diclofenac during the pre- and postoperative period. From the third to the sixth hour of the postoperative period there was an increase in pain in all groups, and in the first two groups the quantitative index of its value was significantly higher than in the third group. Although significant differences were observed among the patients from group I and II. The fastest pace of pain relief was in patients from the third group with predominance of analgesic efficacy of diclofenac compared to ketorolac. A similar dynamics is established during 24, 48 and 72 hour of the postoperative period. The analysis of the quantitative values of the study of trism and edema of the face indicated positive dynamics on the 5th and 7th day with the finding of the most effective results using retarded forms of diclofenac, whereas in group I, positive dynamics was observed on the 8th day. Conclusions. The study results allow us to conclude that preventive analgesia is the most effective in the direction of postoperative anesthesia, reduction of inflammation in the area of operation and in restoring the function. The use of retarded forms of diclofenac indicated significantly more potent analgesic and anti-inflammatory effects in comparison with ketorolac in patients after surgical management of facial bone fractures.