Філософія путівника. Діалог у режимі тотальності

Abstract

У статті розглянуто путівник у широкому міждисциплінарному форматі, що дало можливість помістити його в нову конфігурацію смислового поля культури і філософії. Як методологічний принцип пропонується підхід, у якому діалог виступає специфічним інструментом і основною подією комунікації під час подорожі. Обговорюються можливості і обмеження діалогу для реалізації людини шляху.

The article considers a guidebook in a broad interdisciplinary format that made it possible to place it in a new configuration of the semantic field of culture and philosophy. The concept of the guidebook is used expanded as: 1) a guidebook in the strict sense, that is a guide for orientation of a traveler (tourist) in an unknown area; 2) travel essays (diaries, “walking”, on-board magazines) as a literary or philosophical essay written in the course of and under the impression of travel, 3) works built in the form of an initiation myth; 4) pictorial series or works illustrated with drawings, paintings, photographs created during travel. As a methodological principle, an approach is suggested in which the dialogue serves as a specific instrument and the main event of communication. From the point of view of the organization of dialogue, the following forms of realization of relations between its subjects are distinguished: the author I – a potential reader/viewer; the author I – God; the author I – an interlocutor who meets on the way; the author I – own or alien culture; internal auto-dialogue; author’s I – nature. Opportunities and restrictions of dialogue for realization of the human way are discussed. When it turns out to be involved in the integrity of the world, the dialogue ends, and its possibilities are exhausted.