Дитяча тематика в емігрантській малій прозі В. Винниченка й А. Аверченка

Abstract

У статті досліджуються твори малої прози міжвоєнного періоду письменників-емігрантів В. Винниченка й А. Аверченка, присвячені світу дітей, який мав для авторів неабияку цінність. Доводиться, що збірки "Намисто" українського автора та "Діти" російського "короля сміху" містять схожі елементи, які можна об’єднати у два блоки: тематичний (святочна тематика, стражденне сирітське життя, дитяча дружба, стосунки з дорослими, турбота про батьків, ігри й витівки халамидників тощо) і стильовий (психологізм, філософічність, музикалізація, засоби виразності та прийоми – порівняння, метафора, гротеск, гіперболізація, іронія), до якого віднесено й особливості мови: народність, емоційність, застаріла лексика. Звертається увага на деякі спільні риси поетики – очі, волосся, усмішка. Наголошується на високому мистецькому рівні творів малої прози. Винниченко як неореаліст і Аверченко як письменник-гуморист виявили поважне ставлення до дітей як до кращих представників людства. Їхні оптимістичні оповідання прийшлися до душі як дітям, так і дорослим. У роботі наголошується, що тема дітей у важкі емігрантські роки стала своєрідним якорем порятунку для видатних письменників ХХ ст.

В статье исследуются произведения малой прозы межвоенного периода писателей-эмигрантов В. Винниченко и А. Аверченко, посвященные миру детей, который имел для авторов большую ценность. Доказывается, что сборник «Намисто» украинского автора и «Дети» российского «короля смеха» содержат похожие элементы, объединяемые в два блока: тематический (святочная тема, тяжелая жизнь сирот, детская дружба, отношения со старшими, забота о родителях, игры и шалости оборвышей и т.д.) и стилевой (психологизм, философичность, музыкализация, средства выразительности и приемы – сравнение, метафора, гротеск, гиперболизация, ирония), включаюший в себя некоторые особенности языка произведений: народность, эмоциональность, устаревшая лексика. Обращается внимание на некоторые общие черты поэтики – глаза, волосы, улыбка. Отмечается высокий художественный уровень произведений малой прозы. И Винниченко, и Аверченко обнаружили уважительное отношение к детям как лучшим представителям человечества. Их оптимистичные рассказы пришлись по душе как детям, так и взрослым. В работе подчеркивается, что тема детей в тяжелые эмигрантские годы стала своеобразным якорем спасения для выдающихся писателей ХХ в.

The article deals with the works of the interwar period small prose of the emigrant writers V. Vynnychenko and A. Averchenko, devoted to the children’s world, which was a tremendous value for the authors. It turns out that the work of the Ukrainian author "Necklace" and of the Russian "king of laughter" "Children" contain similar elements which can be united into two blocks: thematic (sacred thematics, suffering orphan life, child friendship, relationships with adults, caring for parents, children’s games and antics) and stylistic (psychology, philosophy, music, means of expressiveness – comparison, metaphor, grotesque, hyperbolization, irony), which include the features of language: folk signs, emotionality, outdated vocabulary. Attention is drawn to some common features of poetics – eyes, hair, and smile.The author emphasizes the high artistic level of the works of small prose. Vynnychenko as a neorealist and Averchenko as a humorist writer showed a respectful attitude towards children, the best representatives of humanity. Both children and adults like their optimistic stories. The article determines that the thematics of children in difficult emigrant years became a kind of salvation anchor for outstanding writers of XX century.