Diagnostical informativity of the myometrical method in the medical research of occupational health care

Abstract

Однією з невирішених проблем медичних досліджень у сфері охорони праці залишається об’єктивність оцінювання стану скелетних м'язів. В основі класичних методів (пальпація, анамнез і т.п.), лежать суб'єктивні оцінки, тому, як правило, постановка діагнозу складна і в багатьох випадках спірна. Мета цього дослідження: з’ясувати можливості застосування міометричного методу дослідження скелетних м'язів в охороні праці. Антропометричні показники збиралися з 1976 року фахівцями естонських компаній одночасно, але незалежно, з традиційним медичним оглядом стану здоров'я працівників. За допомогою міометричного методу були зібрані дані про тонус, еластичність і жорсткість скелетних м'язів. Характеристики скелетних м'язів (тонус, еластичність і жорсткість) вимірювалися в стані розслаблення, як правої, так і лівої частини тіла, в центрі таких м'язів: m.tibialis anterior, m.extensor digitorum, m.adductor pollicis, m. abductor pollicis brevis, m.flexor carpi radialis, m.gastrocnemius cm, m.trapezius (дві ділянки  верхня область, середня область) і m.erector spinae. Працівники, які брали участь в дослідженні, були поділені на вісім груп за статтю (чоловіки і жінки), за віком (до 35 років і старше 35 років) та за індексом маси тіла (ІМТ) (до 25 і більше 25). Порівняльний аналіз дозволив виявити, в більшості випадків, статистично значущу різницю (р < 0,05) між досліджуваними показниками м'язів в цих групах. Отже, значення норми показників тонусу, еластичності і жорсткості досліджуваних м'язів мають розраховуватися з урахуванням статі, віку і значень ІМТ. Уважаємо, що міометричний метод дає додаткову інформацію для медичних досліджень у сфері охорони праці, полегшує встановлення діагнозу та проведення моніторингу за станом скелетних м'язів, який змінюється внаслідок виконання роботи, тим самим зменшується ризик кумулятивного травмування на виробництві. Розроблення нормативних показників для скелетних м’язів сприяє виявленню м’язів, що знаходяться в небезпечній зоні кумулятивного травмування.

Одной из нерешенных проблем медицинских исследований в сфере охраны труда является объективность оценки состояния скелетных мышц. В основе классических методов (пальпация, анамнез и т.п.), лежат субъективные оценки, поэтому, как правило, постановка диагноза усложняется и во многих случаях является неоднозначной. Цель этого исследования: выяснить возможности применения миометрического метода исследования скелетных мышц в охране труда. Антропометрические показатели собирались с 1976 года специалистами эстонских компаний одновременно, но независимо, с традиционным медицинским осмотром состояния здоровья работников. С помощью миометрического метода были собраны данные о тонусе, эластичности и жесткости скелетных мышц. Характеристики скелетных мышц (тонус, эластичность и жесткость) измерялись в состоянии расслабления, как правой, так и левой части тела, в центре таких мышц: m.tibialis anterior, m.extensor digitorum, m.adductor pollicis, m. abductor pollicis brevis, m.flexor carpi radialis, m.gastrocnemius cm, m.trapezius (два участка  верхняя область, средняя область) и m.erector spinae. Работники, участвовавшие в исследовании, были разделены на восемь групп по полу (мужчины и женщины), по возрасту (до 35 лет и старше 35 лет) и по индексу массы тела (ИМТ) (до 25 и более 25). Сравнительный анализ позволил выявить, в большинстве случаев, статистически значимую разницу (р < 0,05) между исследуемыми показателями мышц в этих группах. Следовательно, значение нормы показателей тонуса, эластичности и жесткости исследуемых мышц должны рассчитываться с учетом пола, возраста и значений ИМТ. Считаем, что миометрический метод дает дополнительную информацию для медицинских исследований в сфере охраны труда, облегчает установление диагноза и проведения мониторинга за состоянием скелетных мышц, которое изменяется в результате выполнения работы, тем самым уменьшается риск кумулятивного травматического расстройства на производстве. Разработка нормативных показателей для скелетных мышц способствует выявлению мышц, находящихся в опасной зоне.

One of the unsolved problems for the medical research in the occupational health service is the objective examination of the condition of the skeletal muscles. Current methods: palpation, anamnesis, etc. give us subjective estimations and therefore forming the diagnosis is complicated and, in many cases, disputable. The aim of this study was to clarify the application possibilities of the myometrical method in studies for skeletal muscles in occupational health service. During the study anthropometrical values were collected from 1976 employees of Estonian companies and simultaneously with, but independently from the traditional health study the data about the tone, elasticity and stiffness of skeletal muscle were collected also, using myometrical method. Characteristics of the skeletal muscles’ parameters (tone, elasticity and stiffness values) were measured in the person’s state of relaxation, for both right and left side of the body at the centre of the muscle belly from the following muscles: m.tibialis anterior, m.extensor digitorum, m.adductor pollicis, m.abductor pollicis brevis, m.flexor carpi radialis, m.gastrocnemius c.m., m.trapezius from two regions – (upper region, middle region) and m.erector spinae. The employees participating in the study were divided into eight groups by sex (men and women), by age (up to 35 years and older than 35) and the body mass index (BMI) (up to 25 and over 25). When comparing the groups with each other it was found that for majority of cases there exists a statistically significant difference (p < 0,05). Thus the normal values for the examined muscles must be calculated for eight groups, taking into account sex, age and BMI values. In conclusion, we can say that myometrical method gives complementary information for the occupational health medical research that simplify the formulation of the diagnosis and monitoring the changes in skeletal muscles induced by a work process and preventing overuse trauma. The existence of normal values facilitates the assessments and specifies in what danger zone the examined muscle is.