Помилки під час променевого дослідження у хворих із синдромом плеврального випоту

Abstract

Мета роботи – довести до широкого медичного загалу основні причини діагностичних помилок при виборі методу первинного променевого обстеження при діагностиці випоту у плевральній порожнині. Матеріали та методи. Узагальнено досвід використання традиційної рентгенографії та ультрасоноскопії при встановленні синдрому плеврального випоту з акцентом на його основні рентгеноморфологічні типи. Результати та обговорення. При первинному обстеженні 329 хворих із синдромом плеврального випоту «пневмонія» була встановлена і лікувалася у 133 (40,4 %) осіб. Усі вони були обстежені рентгенологічно. При УЗД подібних помилок не було. Поміж усіх (329) хворих туберкульозний плеврит верифіковано у 178 (54,1 %), онкологічний процес – у 54 (16,4 %), кардіальний – у 14 (4,3 %), неспецифічний плеврит – у 55 (16,7 %). Висновки. При встановленні синдрому плеврального випоту найбільш частим помилковим діагнозом буває «пневмонія». Для уникнення таких помилок необхідно, як метод первинного променевого обстеження використовувати ультрасоноскопію, за неможливості – рентгенографію у прямій та відповідній боковій проекціях. Після ліквідації СПВ обов’язкове стандартне рентгенологічне обстеження.

Цель работы – информировать медицинскую общественность об основных причинах диагностических ошибок в выборе метода первичного лучевого обследования при диагностике выпота в плевральной полости. Материалы и методы. Обобщен опыт использования традиционной рентгенографии и ультрасоноскопии при установлении синдрома плеврального выпота с акцентом на его основные рентгеноморфологические типы. Результаты и обсуждение. При первичном обследовании 329 больных с синдромом плеврального выпота «пневмония» была установлена и лечилась у 133 (40,4%) человек. Все они были обследованы рентгенологически. При УЗИ подобных ошибок не было. Из всех (329) больных туберкулезный плеврит верифицирован у 178 (54,1%), онкологический процесс – у 54 (16,4%), кардиальный – у 14 (4,3%), неспецифический плеврит – у 55 (16,7 %). Выводы. При установлении синдрома плеврального выпота наиболее частым ошибочным диагнозом является «пневмония». Во избежание этого необходимо использовать ультрасоноскопию как метод первичного лучевого обследования, при невозможности – рентгенографию в прямой и соответствующей боковой проекциях. После ликвидации СПВ обязательное стандартное рентгенологическое обследование.

Objective – to bring to the general medical community the main causes of diagnostic errors in the choice of the method of primary radiation examination for the diagnosis of effusion in the pleural cavity. Materials and methods. The experience of using traditional X-ray and ultrasonoscopy in the diagnosis of syndrome of pleural effusion is emphasized, with emphasis on its basic X-ray diffraction patterns. Results and discussion. In the initial examination of 329 patients with syndrome of pleural effusion «pneumonia» was installed and treated in 133 (40,4%) persons. All of them were examined radiologically. At ultrasound there were no such mistakes. Among all (329) patients, tuberculous pleurisy was verified in 178 (54,1%), oncology process – in 54 (16,4%), cardiac – in 14 (4,3%), non-specific pleurisy – in 55 (16,7 %). Conclusions. When establishing a syndrome of pleural effusion, the most frequent false diagnosis is «pneumonia». To avoid this it is necessary to use ultrasonoscopy as a method of primary radiation examination, for impossibility – X - ray in direct and corresponding side projections. After the elimination of SPЕ, an obligatory standard X-ray examination.