Lexikalische Ausgestaltung Deutscher Bundesverfassungen in der Diachronie

Abstract

Оскільки конституційний дискурс Німеччини має подвійну адресованість (на фахового та нефахового адресата), прототипові лексичні особливості німецькомовних законів проявляються в ньому зі значними модифікаціями. Прагматична настанова на загальну зрозумілість обумовлює такі інваріантні риси лексичної організації дискурсу: намагання обмежити вживання задовгих складених слів, спеціальної термінології, запозичень; оцінність та навіть деяка образність. Інтенсивність проявів таких характеристик, як оцінність, метафоричність, евфемістичність коливається в діахронії. Оцінна лексика наявна в ранніх конституціях (PKV, VDR, WRV), найбільшою мірою – в конституціях НДР, і нехарактерна для нині діючого Основного закону ФРН. Образність архаїчна та «згасає» протягом дискурсу. Евфемістичність підсилюється. Більш фахово орієнтованими є «бісмарківська» VDR та сучасна редакція Основного закону ФРН, що проявляється в більшій кількості іншомовних запозичених термінів та багатокомпонентних композит.

Поскольку конституционный дискурс Германии имеет двойную адресованность (на профессионального и непрофессионального адресатов), прототипические лексические особенности немецких законов проявляются в нѐм со значительными модификациями. Прагматической установкой на понимание текста всеми членами общества обусловлены такие инвариантные черты лексической организации дискурса, как ограничение употребления многокомпонентных сложных слов, узкоспециальных юридических терминов, заимствований; оценочность и даже некоторая образность лексики. Интенсивность проявлений таких характеристик, как оценочность, метафористичность, евфемистичность колеблется в диахронии. Оценочная лексика наличествует в ранних конституциях (PKV, VDR, WRV) и особенно в конституциях ГДР, и нехарактерна для действующего Основного Закона ФРГ. Образность архаична и угасает по мере развития дискурса. Количество эвфемизмов увеличивается. В наибольшей мере на профессионального адресата ориентированы «бисмарковская» VDR и Основной Закон ФРГ, что проявляется в большем количестве заимствованных терминов и многокомпонентных сложных слов.

German constitutional discourse has two addressees: a professional one (lawyers) and a non-professional one (commoners), therefore typical lexical features of German law discourse undergo significant modifications in constitutions. Pragmatically, all constitutions aim at general comprehensibility that calls forth such invariant features of their lexical organization as the avoidance of long compound words, special terminology, loanwords; the presence of attitudinal words, and even some figurativeness. Such lexical features as evaluativeness, methaphoricity, and euphemisms demonstrate diachronic variations. Evaluative words are present in PKV, VDR, WRV and (especially) in constitutions of GDR, and lack in the modern Basic Law. The figurativeness is an archaic notion and «fades away» in diachrony, whereas the number of euphemisms grows. VDR and Basic Law are most professionally-aimed that manifests itself in the increased use of loanwords, law terminology, and long compounds.