Міфологічні мотиви та образи-архетипи матері у творах малої прози міжвоєнної доби

Abstract

Досліджуються міфологічні мотиви й архетипи матері в діалозі малої прози українських та російських письменників-емігрантів міжвоєнної доби. Спираючись на вчення К. Юнга про архетипи, доводиться, що архетип Великої Матері, який залишається протягом століть незмінним, породжує образи й сюжети у творах. У залучених для розгляду оповіданнях і новелах окреслюються різноманітні міфологічні мотиви: помсти, прохання милостині, сліпої материнської любові, Ніобеї (матері-страдниці), Ати (підміни дитини), Ананке (фатальної зустрічі),Юди (матері-зрадниці), Фурії (материнського прокляття й помсти), маски (захисної оболонки),чужого (невпізнання власної дитини), манкуртизму (забуття), Мнемозини (спогаду), блудного сину. Підкреслено, що мотиви з часом видозмінюються, втрачають і набувають нових деталей, виявляючи себе у новому змісті, адже вони часто поєднуються, складаючи «зерно сюжету» (О. Веселовський). Художні парадигми українських та російських письменників у зображенні основних архетипів та мотивів материнської тематики є типологічно схожими і в багатьох випадках переплітаються. Хоча материнський образ-архетип є амбівалентним, все ж у творах малої прози домінантним є позитивний образ матері. Основу для нього складає архетип Великої Матері, який відігравав провідну роль у творах І. Шмельова, Л. Верховинки, І. Гаврилюка, Теффі, У. Самчука, В. Софронова-Левицького, Б. Лепкого. Мати-берегиня, часто забуваючи про власне життя, йде на все заради щастя дитини, тому спільним майже для усіх аналізованих творів є мотив жертовності.

The present work studies mythological motifs and archetypes of mother in a dialogue of small prose of Ukrainian and Russian emigrant writers of the interwar era. Based on K. Jung's doctrine of archetypes, it is being shown that the archetype of the Great Mother remains unchanged for centuries, generating images and subjects in works of writers. There is a variety of mythological motifs outlined in the used works: revenge, beggary, blind maternal love, Niobea (mother-sufferer), Ata (baby substitution), Ananke (fatal meeting), Judah (traitor mother), Furia (maternal curse and revenge), masks (protective shell), stranger (not recognizing one’s own child), mankurtism (oblivion), Mnemozina (remembering), and a prodigal son. It is being emphasized that motifs change over time, lose and acquire new details, thus representing themselves in a new sense, since they are often combined and form the "core of a plot" (O. Veselovsky). The artistic paradigms of Ukrainian and Russian writers in the depiction of the main archetypes and motifs of maternal themes are typologically similar and are intertwined in many cases. Though the maternal archetype image is ambivalent, a positive image of the mother is dominant in the works of small prose is observed. Its basis is presented by the archetype of the Great Mother, who played a leading role in the works of I. Shmelev, L. Verhovinka, I.Gavrilyuk, Teffi, V. Samchuk, V. Sofronov-Levytsky, B. Lepky. Mother-Beregina, Mère protectrice, who often forgets her own life and is ready to sacrifice everything for the sake of the happiness of her own child, is a common element for almost all of the analyzed works is the motive of sacrifice.

Исследуются мифологические мотивы и архетипы матери в диалоге малой прозы украинских и русских писателей-эмигрантов межвоенного периода. Опираясь на учение К. Юнга об архетипах, доказывается, что архетип Великой Матери, который остается на протяжении веков неизменным, порождает образы и сюжеты в произведениях. В привлеченных для рассмотрения рассказах и новеллах определяются различные мифологические мотивы: мести, прошение милостыни, слепой материнской любви, Ниобеи (матери-страдалицы), Аты (подмены ребенка), Ананке (роковой встречи), Иуды (матери-предательницы), Фурии (материнского проклятия и мести), маски (защитной оболочки), чужого (неузнавания собственного ребенка), манкуртизма (забвение), Мнемозины (воспоминания), блудного сына. Подчеркивается, что мотивы со временем видоизменяются, теряют и приобретают новые детали, проявляя себя в новом смысле, поскольку часто сочетаются, составляя «зерно сюжета» (А. Веселовский). Художественные парадигмы украинских и русских писателей в изображении основных архетипов и мотивов материнской тематики являются типологически сходными и во многих случаях переплетаются. Хотя материнский образ-архетип является амбивалентным, все же в произведениях малой прозы доминантным является положительный образ матери. Основу для него составляет архетип Великой Матери, который играл ведущую роль в произведениях И. Шмелева, Л. Верховинки, И. Гаврилюка, Тэффи, В. Самчука, В. Софронова-Левицкого, Б. Лепкого. Мать-хранительница, часто забывая о собственной жизни, идет на все ради счастья ребенка, поэтому общим почти для всех анализируемых произведений есть мотив жертвенности.