Хроноплощина великої епіки Панаса Мирного: специфіка оприявнення

Abstract

Об’єктом дослідження в статті є особливості оприявнення часового складника художньої моделі світу, сконструйованої великою епікою Панаса Мирного: соціально-побутовими романними ескізами «Рід», «Родина Бородаїв», «Як ведеться, так і живеться», соціально-психологічними романами «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (написаний у співавторстві з І. Біликом), «Повія». Відповідно, предмет студії ‒ специфіка взаємодії минулого, теперішнього, майбутнього часу (мозаїчність сюжету, лінеарність/дискретність, розтягування/ущільнення часу; абсолютизація нищення перспективи самореалізації для людини в соціально структурованому суспільстві). Окремий аспект вивчення – ретроспекції ‒ фольклорно-етнографічні й соціально-побутові, їхня роль у показі етапів харáктерного дорослішання чи мізернення за допомогою прийому або послідовного викладу, або «один день і ціле життя» як віддзеркалення зламних моментів життєпису. Також ідеться про відмінності відтворення часу в творах різної естетики світобачення: готичної, романтичної, реалістичної – від часових контрастів до абсолюту особистісної нівеляції. Виділено наскрізний образ-символ часу – «безчасся», що пов’язано зі зверненням митців до зображення соціальних конфліктів і психологічних деформацій персонажів-маргіналів. Основний прийом уведення такого образу в смислову тканину тексту – градація, яка, своєю чергою, часто обігрується як оксюморон. Це уможливлює для митця панорамне зображення дійсності та людини в ній, показ процесу духовного вивищення чи деформації (частіше) в умовах посилюваної контроверзи з об’єктивними обставинами й власним внутрішнім світом. Теоретична значущість і новизна роботи об’єктивуються способом розгляду художнього матеріалу: індуктивно-дедуктивним в осягненні одного з ключових елементів моделі світу – антропологічного часу. Перспектива такого вивчення великої епіки (як і будь-якого іншого жанру) окремого митця й особливостей її розвитку в літературному процесі загалом убачається в можливості поглибити й об’єктивувати уявлення про змодельований світ як цілість.

Объект исследования в статье – особенности проявления временнόй составляющей художественной модели мира, сконструированной большой эпикой Панаса Мирного: социально-бытовыми романными эскизами «Род», «Семья Бородаев», «Как ведется, так и живется», социально-психологическими романами «Ревут ли волы, если ясла полны?» (в соавторстве с И. Билыком), «Повия». Соответственно, предмет студии – специфика взаимодействия прошедшего, настоящего и будущего времени (мозаичность сюжета, линеарность/дискретность, растягивание/сжимание времени; абсолютизация уничтожения перспективы самореализации для человека в социально структурированном обществе). Отдельный аспект изучения – ретроспекции – фольклорно-этнографические и социально-бытовые, их роль в изображении этапов харáктерного взросления или деструкции с помощью приема или последовательного изложения, или «один день и вся жизнь» как отображение переломных моментов биографии. Также речь идет об отличии способов «овеществления» времени в произведениях разной эстетики видения мира: готической, романтической, реалистической – от временных контрастов до абсолюта харáктерной нивеляции. Выделен сквозной образ-символ времени – «безвременье», ‒ что связано с обращением писателя к изображению социальных конфликтов и психологических деформаций персонажей-маргиналов. Основной прием введения такого образа в смысловую канву текста – градация, которая, в свою очередь, часто обыгрывается как оксюморон. Это делает возможным для автора панорамное изображение действительности и человека, демонстрацию процесса духовного возвышения или деформации (чаще) в условиях усиливающегося противостояния с объективными обстоятельствами и собственным внутренним миром. Теоретическая значимость и новизна работы объективируется способом рассмотрения художественного материала: индуктивно-дедуктивным в осмыслении одного из ключевых элементов модели мира – антропологического времени.

The object of the research in the article is the peculiarities of expressing the time component in the artistic picture of the world formed by Panas Myrnyi’s big epics: the social and domestic novel sketches “The Kin” (“Rid”), “The Family of the Borodais” (“Rodyna Borodaiv”), “We Live in Accordance with Our Luck” (“Yak Vedetsia, Tak I Zhyvetsia”), the social and psychological novels “Do the Oxen Bellow, When Their Mangers Are Full?” (“Khiba Revut Voly Yak Yasla Povni?”, coauthored with I. Bilyk) and “The Whore” (“Poviia”). So the subject of the study is the specific character of the interaction of the past, present and future time (the mosaic structure of the plot, the linearity / discreteness, stretching / compaction of time; absolutization of eliminating the opportunity of self-realization for people in a socially structured society). A particular angle of study is retrospective reviews – folk and ethnographic, social and domestic, – their role in showing the stages of becoming mature or insignificant in character by means of either the continuality device or “one day and whole life” as reflection of the biography turning points. The article also considers the differences in time presentation in the works of different world perception aesthetics: gothic, romantic, realistic – from time contrasts to the absolute of personal levelling. “Timelessness” is singled out as a prevailing image-symbol of time, which is related to the authors’ representation of social conflicts and psychological deformations of marginal characters. Gradation is the main device used to introduce such an image into the sense body of the text. The device, in turn, is often played up as oxymoron. This makes it possible for the author to give a panorama representation of the reality and man in it, to show the process of spiritual uplifting or deformation (more often) under conditions of intensified controversy with objective circumstances and personal inner world. The theoretical relevance and novelty of the work is objectified by the way of considering the literary material: inductive and deductive in comprehending one of the key elements of the world model – anthropological time. The perspective of this way of studying a particular author’s big epics (as well as of any other genre) and the peculiarities of its development in the literary process in general can be seen in the possibility to deepen and objectify the conception of modelled world as a unity.