Концептуалістська колористика в сучасній українській драматургії

Abstract

У статті здійснено огляд тлумачення ролі та функцій кольору в театрі і драматургії, його актуалізацію в добу модернізму. Основну увагу приділено концептуалістським особливостям колористичного коду як чинника поетики в українській постмодерній драматургії, що, зокрема, засвідчують твори Павла Ар’є, Ярослава Верещака, Неди Неждани, Ігоря Липовського. Наголошено, що за допомогою барв автори маркують певні ідеї, вдаються до іронії, гри, провокації тощо. Інтерпретація концептуалістської колористики потребує активного залучення когнітивного інструментарію. На прикладі п’єси «Різниця» Артема Вишневського доведено суголосність її художньої концепції з проблематикою праць філософа-герменевта М. Гайдеґера, теорією постреальності Ж. Бодрійяра. «Мова» кольорів у п’єсі дає інтелектуальну поживу для осмислення буття художника у світі симулякрів, який зумовлює небезпеку його деградації.

The article reviews the interpretation of the role and functions of color in the theater and drama, emphasizing its actualization in the era of modernism. The main attention is paid to the conceptualist peculiarities of the color code as a factor in Ukrainian postmodern drama poetics, particularly in works by Pavlo Arie, Yaroslav Vereshchak, Neda Nezhdana, Igor Lipovsky. With the help of colors, the authors mark certain ideas, resort to irony, play, provocations, etc. The interpretation of conceptualist color system requires the active involvement of cognitive tools. An example of the play «The Difference» by Artem Vyshnevsky proves the consistency of its artistic conception with the issues of the M. Heidegger's hermeneutics works and the theory of post-reality by J. Baudrillard. The language of the colors in the play provides intellectual feeding for understanding the life of the artist in the world of simulacres, which determines the danger of its degradation.

В статье сделан обзор толкований роли и функции цвета в театре и драматургии, его актуализацию в эпоху модернизма. Основное внимание уделено концептуалистским особенностям колористического кода как фактора поэтики в украинской постмодернистской драматургии, в частности на примере произведений Павла Арье, Ярослава Верещака, Неди Нежданы, Игоря Липовского. Отмечено, что с помощью красок авторы маркируют определенные идеи, прибегают к иронии, игре, провокации и т. п. Интерпретация концептуалистской цветописи требует активного привлечения когнитивного инструментария. На примере пьесы «Разница» Артема Вишневского доказано созвучность ее художественной концепции с проблематикой работ философа-герменевта М. Хайдеггера, теорией постреальности Ж. Бодрийяра. «Речь» цвета в пьесе дает интеллектуальную пищу для осмысления бытия художника в мире симулякров и опасности его деградации.