Детермінанти корупційного лобізму в Україні

Abstract

Стаття присвячена аналізу детермінантів корупційного лобізму. Корупція у всіх її проявах є однією з найнебезпечніших проблем сучасного суспільства. Особливо згубна політична «високорівнева» корупція, яка зараз набула тотального характеру. До основних форм такої корупції належить корупційний лобізм. Корупційний лобізм є своєрідним методом тиску на компетентні органи та їх службових та посадових осіб з метою задоволення власних незаконних інтересів та потреб. Запорукою протидії будь-якому суспільно-шкідливому явищу є ефективне компонування заходів попередження та боротьби з них. Проте, жоден із цих заходів не може бути успішним, якщо чітко не визначити причини та умови появи такого явища в цілому та його окремих проявів зокрема. Саме тому окреслення детермінант корупційного лобізму є базисом для його протидії. Автор пропонує основні детермінанти корупційного лобізму об’єднати в три групи. Перша з них – це політичні, яка представлена чотирма детермінантами: відсутність законодавчої основи для лобізму; недостатній рівень гласності в діяльності суб’єктів владних повноважень; невизначеність способів залучення зацікавлених осіб до процесу обговорення і прийняття управлінських рішень і відсутність належного підходу до проведення антикорупційної і кримінологічної експертиз нормативно-правових актів. Друга група – це економічні детермінанти (наявність тіньової економіки і небажання лобістів виходити з тіні, що б ухилиться від сплати податків). Третя група представлена двома к ультурно-виховними детермінантами: історичною схильністю нашого суспільства до переважання особистих зв’язків над професійними; відсутністю, не тільки правових, а й моральних принципів взаємодії між лобістами та представниками влади. Робиться висновок, що основною детермінантою корупційного лобізму є відсутність волі законодавця на створення механізму лобіювання, і бажання суспільства за допомогою правових механізмів простимулювати цю волю.

Статья посвящена анализу детерминант коррупционного лоббизма. Коррупция во всех ее проявлениях является одной из самых опасных проблем современного общества. Особенно губительна политическая «высокоуровневый» коррупция, которая сейчас приобрела тотальный характер. К основным формам такой коррупции принадлежит коррупционный лоббизм. Коррупционный лоббизм является своеобразным методом давления на компетентные органы и их служебных и должностных лиц с целью удовлетворения собственных незаконных интересов и потребностей. В целом противодействия любому общественно-вредному явлению является эффективная компоновка мер предупреждения и борьбы с ним. Однако, ни одна из этих мер не может быть успешной, если четко не определить причины и условия появления такого явления в целом и его отдельных проявлений в частности. Именно поэтому определение детерминант коррупционного лоббизма является базисом для противодействия ему. Автор предлагает основные детерминанты коррупционного лоббизма объединить в три группы. первая из них - это политические, которая представлена ​​четырьмя детерминантами: отсутствие законодательной основы для лоббизма; недостаточный уровень гласности в деятельности субъектов властных полномочий; неопределенность способов привлечения заинтересованных лиц к процессу обсуждения и принятия управленческих решений и отсутствие надлежащего подхода к проведению антикоррупционной и криминологической экспертизы нормативно-правовых актов. Вторая группа - это экономические детерминанты (наличие теневой экономики и нежелание лоббистов выходить из тени, чтобы уклонится от уплаты налогов). Третья группа представлена ​​двумя культурно-воспитательными детерминантами: исторической склонностью общества к преобладанию личных связей над профессиональными; отсутствием, не только правовых, но и моральных принципов взаимодействия между лоббистами и представителями власти. Делается вывод, что основной детерминантой коррупционного лоббизма является отсутствие воли законодателя на создание механизма лоббирования, и желание общества с помощью механизмов простимулировать эту свободу.

The article is devoted to the analysis of determinants of corruption lobbying. Corruption in all its manifestations is one of the most dangerous problems of modern society. Particularly disastrous political "high-level" corruption, which has now become total. The main forms of such corruption include corruption lobbying. Corruption lobbyism is a peculiar method of pressure on the competent authorities and their officials to pleasure their own unlawful interests and needs. The key to counteracting any socially harmful phenomenon is the effective combining of prevention and control measures. However, none of these measures can be successful unless it clearly identifies the causes and conditions of the occurrence of such a phenomenon in general and its individual manifestations in particular. That is why the outline of the determinants of corruption lobbying is the basis for its counteraction. The author proposes to combine the main determinants of corruption lobbyism into three groups. The first of these is a political one, which is represented by four determinants: the lack of a legislative framework for lobbying; insufficient level of publicity in the activity of subjects of power authorities; Uncertainty about how to involve stakeholders in the process of discussion and decision-making, and the lack of an appropriate approach to anti-corruption and criminological expertise of regulatory and legal acts. The second group is the economic determinants (the presence of a shadow economy and the reluctance of lobbyists to come out of the shadow, which would evade tax payments). The third group is represented by two cultural and educational determinants: the historical inclinations of our society to the predominance of personal ties over professional ones; the absence of not only legal but also moral principles of interaction between lobbyists and government officials. It is concluded that the main determinant of corruption lobbying is the lack of the will of the legislator to create a mechanism for lobbying, and the desire of society through legal mechanisms to stimulate this will.